розпинати

Значення в інших словниках

1. розпинати — розпина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. розпинати — (на хресті) страчувати; П. карати, катувати, мучити; (завісу) розгортати, розтягати; (намет) ставити, напинати, розбивати; (вітрило) розпускати, підіймати; (крила) розставляти, розкидати; (тюрбан) розв'язувати, розмотувати; (- цікавість) розбирати, поймати, брати. Словник синонімів Караванського
3. розпинати — -аю, -аєш, недок., розіпнути, розп'ясти і розіп'ясти, -зіпну, -зіпнеш, док., перех. 1》 У давнину – карати на смерть, прибиваючи цвяхами руки й ноги до хреста. 2》 Класти кого-небудь, тримаючи за руки й ноги. 3》 перен. Катувати, мучити кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розпинати — РОЗПИНА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., РОЗІПНУ́ТИ, РОЗП'Я́СТИ́, РОЗІП'Я́СТИ́, зіпну́, зіпне́ш, док., кого, що. 1. У давнину – карати на смерть, прибиваючи цвяхами руки й ноги до хреста. Як розпинать його вели, Ти на розпутії [розпутті] стояла з малими дітьми (Т. Словник української мови у 20 томах
5. розпинати — МУ́ЧИТИ кого (завдавати мук, фізичних або моральних страждань; бути причиною, джерелом страждань), БОЛІ́ТИ кому, кого; КАТУВА́ТИ, ЗАКАТО́ВУВАТИ, МОРДУВА́ТИ, ЗАМОРДО́ВУВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ... Словник синонімів української мови
6. розпинати — Розпина́ти, -на́ю, -на́єш; розіпну́ти і розіп’я́сти́, -зі́пну́, -зі́пнеш; роз(і)п’я́в, -з(і)п’яла́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. розпинати — РОЗПИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗІПНУ́ТИ, РОЗП’Я́СТИ́ і РОЗІП’Я́СТИ́, зіпну́, зіпне́ш, док., перех. 1. У давнину — карати на смерть, прибиваючи цвяхами руки й ноги до хреста. Як розпинать його вели, Ти на розпутії стояла з малими дітьми (Шевч. Словник української мови в 11 томах