фасувати

фасува́ти 1. отримувати (ст): Бувало, коли терціян Волошин приносив професорам від дирекції місячну платню, проф. Рудницький шепотів мені на вухо: “Товаришу, втікай зі залі й не дивися на ті золоті, бо тобі, напевно, “серце крається”, коли бачиш, як ми “фасуємо” ті гроші, а тобі й на понюшку не дають ні зломаного гро́ша; але не гризися, на, скрути собі папіроса з моєї пушки”, – де був мішаний тютюн “пшедні” з “найпшеднєйшим” і з якого я деколи користав (Дзедзик); Згідно з нашою умовою за кожну таку спольовану штуку він фасує від мене п'ятдесят ґрошів готівкою (Керницький)

◊ я з тобою ра́зом кама́шів не фасува́в → гамаші

2. вул. бити (ср, ст)|| = валити

◊ фасува́ти в штани́ отримати прочухана (ст): Спорт в очах старшого громадянства 30-х років був ще тратою часу, а за копання м'яча “добрими черевиками” ентузіастичний футболіст “фасував” від батька “в штани” (Микитович)