1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

човен

човен:

♦ човен без весла́ дідька ва́рт про непотрібну, знищену, зіпсуту річ (Франко)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. човен — (великий) байдак, баркас, (з рівніш дном) каюк, шаланда, (видовбаний) дуб, (запорізький бойовий) чайка, (прв. морський) ШЛЮПКА, (спортивний) байдарка, (венецький) ґондоля, св. гондола, (індіянський) пірога; зн. душогубка; човенце, човник, човно; п! СУДНО. Словник синонімів Караванського
  2. човен — [човеин] чоўна, м. (на) чоуўн'і, мн. чоўни, чоуўн'іў два чоўни/чоўние Орфоепічний словник української мови
  3. човен — ЧО́ВЕН, човна́, ч. 1. Невелике, перев. веслове судно. Вітер з гаєм розмовляє, Шепче з осокою, Пливе човен по Дунаю, Один за водою (Т. Шевченко); Човна одв'язано, лунає стук весла (М. Словник української мови у 20 томах
  4. човен — чо́вен іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. човен — човна, ч. 1》 Невелике, перев. веслове, судно. Моторний човен — невелике судно, що рухається за допомогою двигуна. 2》 Назва деяких видів невеликих військових суден. Літаючий човен ав. — гідролітак, корпус якого має форму човна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. човен — Мале судно, звичайно безпалубне, з веслами, вітрилом або гребним ґвинтом. Універсальний словник-енциклопедія
  7. човен — як соба́ка в човні́, зі сл. бу́ти, сиді́ти і т. ін. У незручному, непевному становищі. “Знаю я тебе, пане, добре знаю! Се ти тепер величаєшся, а коли я до тебе приїздив ото недавно з козаками, то ти так збентежився, що був ні в сих ні в тих... Фразеологічний словник української мови
  8. човен — СУДНО́ (споруда, призначена для перевезення по воді людей, вантажів, для рибальства, військової справи і т. ін.), ПОСУ́ДИНА розм., фам., зневажл. Словник синонімів української мови
  9. човен — Чо́ве́н, чо́вна́, в -вні́; човни́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. човен — ЧО́ВЕН, човна́, ч. 1. Невелике, перев. веслове судно. Вітер з гаєм розмовляє, Шепче з осокою, Пливе човен по Дунаю, Один за водою (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  11. човен — Човен, -вна м. Челнъ, лодка. Пливе човен води повен, а за ним весельце. Мет. 16. човник, човниче́нько, човничок, човно́к. Аж на морі човничок біжить, а в човнику батенько сидить. Чуб. V. 504. Ой піду я по над береженьком, там плаває милий човниченьком. Грин. III. 676. Словник української мови Грінченка