човен

СУДНО́ (споруда, призначена для перевезення по воді людей, вантажів, для рибальства, військової справи і т. ін.), ПОСУ́ДИНА розм., фам., зневажл.; КОРАБЕ́ЛЬ (велике морське судно); ЛА́ЙНЕР (велике комфортабельне пасажирське судно); ПАРОПЛА́В (з паровим двигуном); ТЕПЛОХІ́Д, ТЕПЛОПЛА́В (з двигуном внутрішнього згоряння); ЧО́ВЕН (невелике судно, перев. веслове); КА́ТЕР (невелике легке судно, парове, моторне, для недалекого плавання). Порт молодий, один з наймолодших портів українського півдня.. Великі й малі торговельні судна під прапорами всіх держав охоче завертали сюди (О. Гончар); — Отже, ви можете уявити корабель, ..величезний океанський лайнер, зроблений не зі сталі, а з легкої пластмаси, міцнішої за сталь? (В. Собко); Вийшли у рейс теплоходи, Хвиля хлюпоче в борти (А. Малишко); Річкою снують катери (Ю. Яновський). — Пор. вітри́льник, човен.

ЧО́ВЕН (невелике судно), ГАЛЯ́РА діал., ЧОРТОПХА́ЙКА жарт.; БАЙДА́РА (велике судно — в Західній Азії й на Далекому Сході); БАЙДА́РКА (спортивне судно); БАЙДА́К заст. (великий); ДУБ іст., діал. (великий, видовбаний з колоди або зроблений з дощок); ДУШОГУ́БКА розм. (невелике судно); ЧА́ЙКА іст. (бойове довбане судно запорізьких козаків); ПЛОСКОДО́НКА (з плоским дном). Батько посадив Юру, брата і сестру в човен, і вони випливли на середину ставка (Ю. Смолич); Певне, й Шарапенко поїде галярою з лугу до свого двору, до Одарки навідається (І. Ле); Вона побігла з гори, на якій височіла колись Юр'єва церква, до містка, швиденько відв'язала свою чортопхайку, мерщій запрацювала весельцем (Ю. Збанацький); Бігла під парусом наша байдара (І. Гончаренко); Сахно плигнула у байдарку, що м'яко погойдувалася на причалі (Ю. Смолич); (Іван:) Із Січі запорожці ходили воювати з ворогами; плавали у байдаках по морю під турка та бусурмена (М. Кропивницький); Думалося, спочатку добуватися в Каховку водою, найнявши вскладчину дуба десь на Дніпрі (О. Гончар); З-під містка на середину плеса випливала легка душогубка (В. Козаченко); Знизу від порогів і зверху десь аж із-за Чернігова вигрібались довгі козацькі чайки з козаками (І. Ле); Від невеликого острова відділилась плоскодонка (М. Стельмах).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. човен — (великий) байдак, баркас, (з рівніш дном) каюк, шаланда, (видовбаний) дуб, (запорізький бойовий) чайка, (прв. морський) ШЛЮПКА, (спортивний) байдарка, (венецький) ґондоля, св. гондола, (індіянський) пірога; зн. душогубка; човенце, човник, човно; п! СУДНО. Словник синонімів Караванського
  2. човен — [човеин] чоўна, м. (на) чоуўн'і, мн. чоўни, чоуўн'іў два чоўни/чоўние Орфоепічний словник української мови
  3. човен — ЧО́ВЕН, човна́, ч. 1. Невелике, перев. веслове судно. Вітер з гаєм розмовляє, Шепче з осокою, Пливе човен по Дунаю, Один за водою (Т. Шевченко); Човна одв'язано, лунає стук весла (М. Словник української мови у 20 томах
  4. човен — чо́вен іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. човен — човен: ♦ човен без весла́ дідька ва́рт про непотрібну, знищену, зіпсуту річ (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. човен — човна, ч. 1》 Невелике, перев. веслове, судно. Моторний човен — невелике судно, що рухається за допомогою двигуна. 2》 Назва деяких видів невеликих військових суден. Літаючий човен ав. — гідролітак, корпус якого має форму човна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. човен — Мале судно, звичайно безпалубне, з веслами, вітрилом або гребним ґвинтом. Універсальний словник-енциклопедія
  8. човен — як соба́ка в човні́, зі сл. бу́ти, сиді́ти і т. ін. У незручному, непевному становищі. “Знаю я тебе, пане, добре знаю! Се ти тепер величаєшся, а коли я до тебе приїздив ото недавно з козаками, то ти так збентежився, що був ні в сих ні в тих... Фразеологічний словник української мови
  9. човен — Чо́ве́н, чо́вна́, в -вні́; човни́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. човен — ЧО́ВЕН, човна́, ч. 1. Невелике, перев. веслове судно. Вітер з гаєм розмовляє, Шепче з осокою, Пливе човен по Дунаю, Один за водою (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  11. човен — Човен, -вна м. Челнъ, лодка. Пливе човен води повен, а за ним весельце. Мет. 16. човник, човниче́нько, човничок, човно́к. Аж на морі човничок біжить, а в човнику батенько сидить. Чуб. V. 504. Ой піду я по над береженьком, там плаває милий човниченьком. Грин. III. 676. Словник української мови Грінченка