1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

інструктор

інстру́ктор той, хто допомагає у навчанні; репетитор (ст): На станції в пані Евдокії кватирував уже студент прав Львівського університету, пан Максим Чміль, або йнакше та коротше – пан Макс. Оцього ж то пана Макса згодили тато за невелику плату для мене за “інструктора”, як тоді казали у Львові (Керницький); До помочі мав Паньківський т.зв. “інструкторів”, то є студентів університету, які мали загальний нагляд над поведенням і наукою хлопців, мали ходити по професорах і довідуватися, як хлопці учаться і справуються (Шухевич)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інструктор — Учитель, лектор; (у спорті) тренер; (у чужих військах) радник. Словник синонімів Караванського
  2. інструктор — Наставник, навчитель, вишкільник, дорадник Словник чужослів Павло Штепа
  3. інструктор — рос. инструктор (від латин. instructor — упорядник, організатор) — особа, що навчає певній спеціальності або організації справи, дає інструкції. Eкономічна енциклопедія
  4. інструктор — інстру́ктор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. інструктор — -а, ч. 1》 Працівник якої-небудь установи, що контролює діяльність підлеглих йому органів і осіб, інструктує, як правильно організувати працю. 2》 Фахівець, що навчає якої-небудь спеціальності, справи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. інструктор — інстру́ктор (від лат. instructor – упорядник, організатор) особа, що навчає певної спеціальності або організації справи, дає інструкції. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. інструктор — Інстру́ктор, -ра; -то́ри́, -то́рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. інструктор — ІНСТРУ́КТОР, а, ч. 1. Працівник якої-небудь установи, що контролює діяльність підлеглих йому органів і осіб, інструктує, як правильно організувати працю. Раніше він працював в апараті обкому інструктором сільгоспвідділу (Ряб., Жайворонки, 1957, 20). Словник української мови в 11 томах