ґудзик
ґу́дзик 1. ґудзик
◊ ви́штифтуватися на оста́тний ґу́дзик → виштифтуватися
◊ <�защі́пнутий> на оста́нній (оста́тний) ґу́дзик надто вихований, вимуштрований (ср, ст)
2. кнопка (дзвінка, настільної лампи тощо)(ст): Оксана перекрутила ґудзик, і на нічному столику заяснів великий жовтий тюльпан (Марська); Поглянув іще на заболочені чоботи, на яких сіріло ще вінницьке та проскурівське болото, і, неначе побоюючись, що оглядини відберуть йому відвагу, гостро натиснув ґудзик дзвінка над табличкою з написом “Н. Березинська” (Лисяк)
Джерело:
Лексикон львівський: поважно і на жарт
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ґудзик — [ґудзиек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- ґудзик — ґу́дзик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ґудзик — А, ч. Кнопка. Натисни на верхній лівий ґудзик. Словник сучасного українського сленгу
- ґудзик — -а, ч. 1》 Предмет, перев. круглої форми, що служить застібкою в одязі або використовується як прикраса. 2》 Рухома частина приладу, інструмента і т. ін., що в разі натискування здатна приводити в дію їхні механізми; кнопка. 3》 діал. Ґуля. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ґудзик — Ґу́дзик, -ка; -дзики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)