баран

А, ч. Дурень.

∗∗∗

А, ч. Трамвай. Дарма ми цим швидкісним бараном поперлись, треба було сісти на маршрутку.

∗∗∗

А, ч. Кучерява людина. Філя Кіркоров — типовий баран, кучерявий болгарин.

Джерело: Словник сучасного українського сленгу на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. баран — бара́н 1 іменник чоловічого роду, істота самець вівці бара́н 2 іменник чоловічого роду, істота про нерозумну, слабодуху людину лайл. бара́н 3 іменник чоловічого роду гребінь замету, крижини розм. Орфографічний словник української мови
  2. баран — [баран] -ана, м. (на) -ані/-нов'і, мн. -ани, -аніў Орфоепічний словник української мови
  3. баран — -а, ч. 1》 Самець вівці. 2》 Дика травоїдна тварина з довгою шерстю і вигнутими рогами, що живе у відкритій гірській місцевості. 3》 лайл. Про нерозумну, слабодуху людину. 4》 розм. Гребінь замету, крижини. || М'ясиста середина кавуна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. баран — БАРА́Н, а́, ч. 1. Дика травоїдна тварина родини порожнисторогих з довгою шерстю і вигнутими рогами, що живе у відкритій гірській місцевості. Гірський баран. 2. Самець вівці. Кучерявий баране, Чого гаєм скачеш? (П. Словник української мови у 20 томах
  5. баран — баран: ◊ бара́н-бара́н-бу́ц 1. дитяча гра, коли буцаються головами (діти між собою чи батьки з маленькою дитиною)(м, ср, ст) 2. вигук, який уживають під час дитячої гри, коли буцаються головами (м, ср, ст) ◊ <�бра́ти> на бара́на <�брати>... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. баран — Добрий баранчик, та по-вовчому виє. Чоловік вдає з себе доброго і невинного, але робить зло. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. баран — ні пес ні бара́н. Не здатний ні на що. — А як я не вмію зиску злупити зі своєї слави, то, може, я справді ні врізать ні доточить, ні пес ні баран, ні взад ні вперед — лишаюся посеред (Є. Гуцало). як (мов, ні́би і т. ін.) бара́н в апте́ці, зі сл. Фразеологічний словник української мови
  8. баран — ВОЛИ́НКА (народний духовий музичний інструмент, зроблений з козячої або овечої шкури і двох-трьох трубок), ДУДА́, КОЗА́, КОЗИ́ЦЯ розм., БАРА́Н діал., МІХ діал. Словник синонімів української мови
  9. баран — БАРА́Н, а́, ч. 1. Самець вівці. Кучерявий баране, Чого гаєм скачеш? (Чуб., V, 1874, 244); Вони знали господаря свого, сі барани і ягниці, і з радісним беканням терлись до його ніг (Коцюб., II, 1955, 334). Словник української мови в 11 томах
  10. баран — Баран, -на м. 1) Баранъ, самець овцы. Вас. 197. Чуб. І. 129. Овечку стрижуть, а баран дріжить. посл. 2) Названіе вола съ загнутыми назадъ рогами. КС. 1898. VII. 44. 3) Родъ игры въ мячъ. КС. 1887. VI. 462. Словник української мови Грінченка