баран
БАРА́Н, а́, ч.
1. Дика травоїдна тварина родини порожнисторогих з довгою шерстю і вигнутими рогами, що живе у відкритій гірській місцевості.
Гірський баран.
2. Самець вівці.
Кучерявий баране, Чого гаєм скачеш? (П. Чубинський);
Вони знали господаря свого, сі барани і ягниці, і з радісним беканням терлись до його ніг (М. Коцюбинський).
3. перен., лайл. Нерозумна, вперта, слабодуха людина.
[Нартал:] Чому він їм не наступив на шиї? ото б то дякували!.. Барани! (Леся Українка);
– Атож, ждіть указу, барани безголові! – глузливо озвався високий молодик (А. Дімаров).
4. розм. Гребінь замету, крижини.
На димарі повикручувало такі кудлаті барани, – і не пізнати, чи то людське житво, чи навернуло таку кучугуру снігу?.. (Панас Мирний);
// М'ясиста середина кавуна.
Кавун хруснув і розколовся зигзагами на дві рівні половинки. – Яку береш? – Та все одно, – сказав Альоша. – Бери ось цю, вона з бараном (І. Микитенко).
△ (1) Кру́чений бара́н <�Кру́чена вівця́> – вівця або баран, хворі на вертіж, метелицю.
* У порівн. Ходить, як кручена вівця (Номис).
◇ Ні пес ні бара́н див. пес;
Ста́до барані́в див. ста́до;
(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) бара́н в апте́ці, зі сл. розбиратися, ірон., зневажл. – уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (розбиратися).
Розбирається, як баран в аптеці (прислів'я);
– Я в цім ділі розбираюся .. так, як баран в аптеці (Д. Міщенко);
(3) Як (мов, ні́би і т. ін.) бара́н (теля́, козе́л і т. ін.) на но́ві́ воро́та, зі сл. дивитися, витріщатися і т. ін., зневажл. – спантеличено, розгублено, виявляючи повне нерозуміння, здивування.
– Воли в ярмі, та й ті ревуть… – гримнув на москаля, аж той свистати перестав. Дивиться на його [нього], як козел на нові ворота (Марко Вовчок);
Бичковський витріщив на неї очі, як корова на нові ворота, і, очевидячки, вагався: чи знайома, чи незнайома? (І. Нечуй-Левицький);
Дмитро глипає то на мене, то на Маринку, як теля на нові ворота (В. Речмедін);
Петро мовчав, тільки втелющився в Хлипала, мов баран на нові ворота (Ю. Збанацький).
Значення в інших словниках
- баран — бара́н 1 іменник чоловічого роду, істота самець вівці бара́н 2 іменник чоловічого роду, істота про нерозумну, слабодуху людину лайл. бара́н 3 іменник чоловічого роду гребінь замету, крижини розм. Орфографічний словник української мови
- баран — [баран] -ана, м. (на) -ані/-нов'і, мн. -ани, -аніў Орфоепічний словник української мови
- баран — -а, ч. 1》 Самець вівці. 2》 Дика травоїдна тварина з довгою шерстю і вигнутими рогами, що живе у відкритій гірській місцевості. 3》 лайл. Про нерозумну, слабодуху людину. 4》 розм. Гребінь замету, крижини. || М'ясиста середина кавуна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- баран — баран: ◊ бара́н-бара́н-бу́ц 1. дитяча гра, коли буцаються головами (діти між собою чи батьки з маленькою дитиною)(м, ср, ст) 2. вигук, який уживають під час дитячої гри, коли буцаються головами (м, ср, ст) ◊ <�бра́ти> на бара́на <�брати>... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- баран — Добрий баранчик, та по-вовчому виє. Чоловік вдає з себе доброго і невинного, але робить зло. Приповідки або українсько-народня філософія
- баран — А, ч. Дурень. Словник сучасного українського сленгу
- баран — ні пес ні бара́н. Не здатний ні на що. — А як я не вмію зиску злупити зі своєї слави, то, може, я справді ні врізать ні доточить, ні пес ні баран, ні взад ні вперед — лишаюся посеред (Є. Гуцало). як (мов, ні́би і т. ін.) бара́н в апте́ці, зі сл. Фразеологічний словник української мови
- баран — ВОЛИ́НКА (народний духовий музичний інструмент, зроблений з козячої або овечої шкури і двох-трьох трубок), ДУДА́, КОЗА́, КОЗИ́ЦЯ розм., БАРА́Н діал., МІХ діал. Словник синонімів української мови
- баран — БАРА́Н, а́, ч. 1. Самець вівці. Кучерявий баране, Чого гаєм скачеш? (Чуб., V, 1874, 244); Вони знали господаря свого, сі барани і ягниці, і з радісним беканням терлись до його ніг (Коцюб., II, 1955, 334). Словник української мови в 11 томах
- баран — Баран, -на м. 1) Баранъ, самець овцы. Вас. 197. Чуб. І. 129. Овечку стрижуть, а баран дріжить. посл. 2) Названіе вола съ загнутыми назадъ рогами. КС. 1898. VII. 44. 3) Родъ игры въ мячъ. КС. 1887. VI. 462. Словник української мови Грінченка