баран
ВОЛИ́НКА (народний духовий музичний інструмент, зроблений з козячої або овечої шкури і двох-трьох трубок), ДУДА́, КОЗА́, КОЗИ́ЦЯ розм., БАРА́Н діал., МІХ діал. Волинка (називають також коза, баран, міх, дуда тощо) на протязі свого розвитку йшла поруч з лірою (з журналу); Хтось завзято гупав у бубон. Густо басив баян. Фальцетом озивалася дуда (С. Чорнобривець); Гей, луснули дві пістолі, задули в козиці. Заплакала дівчиниця із вінчачок йдучи (коломийка).
ДУ́РЕНЬ (розумово обмежений чоловік; лайливе слово), ДУРНИ́Й, ТУПИ́ЦЯ розм., ТУПА́К розм., НЕДОТЕ́ПА розм., НЕТЯ́МА розм., НЕДО́У́МОК розм., НЕДО́У́М розм. рідше, ДУРИ́ЛО розм., ДУ́РНИК розм., ДУРНИ́ЛО розм., ТУМА́Н розм., КЕП розм., ТОВКА́Ч розм., ПРОСТОРІ́КА розм., ЙО́ЛОП лайл., БЕ́ВЗЕНЬ лайл., БЕВЗЬ лайл., ІДІО́Т лайл., КРЕТИ́Н лайл., БО́ВДУР лайл., БЛА́ЗЕНЬ лайл., БЛАЗНЮ́К лайл., БОВВА́Н лайл., ДО́ВБНЯ лайл., ДОВБЕ́ШКА лайл., ДОВБЕ́ХА лайл., НА́ДОЛО́БЕНЬ лайл., ДУНДУ́К лайл., БАРА́Н лайл., ОСЕ́Л лайл., ШЕЛЕ́ПА лайл., ГЕВА́Л діал., ДУРАНДА́С діал., ДУРБА́Н діал., ДУРБА́С діал., ДУРБИ́ЛО діал., ШТУРПА́К діал., ЛЕГЕЙДА́ діал. — Іноді просто аж кортить відкрити очі тому дурневі і показати йому, який він тяжкий ідіот (Ірина Вільде); Невже він такий недотепа, тупиця, щоб вистоювати годинами в той час, коли інші працюють (І. Цюпа). — Нечулі, обмежені тупаки. Сліпі кроти. Не вміють вони підійти до дитини! (З. Тулуб); Нетяма, нічого гаразд не розміркує своїм овечим розумом (І. Нечуй-Левицький); — У нашому повіті немає жодної порядної людини. І розумних теж немає. Якісь недоумки, кретини (П. Кочура); Мудрому наш вік ціни не знає, А всі плоди його недоум пожинає (В. Мисик); — І що ти в голову собі забрав, куди ти мостишся, куди ти лізеш, дурило! (С. Васильченко); Мотика тільки зовні здавався дурником і блазнем. Насправді ж він добре знав, що робив (П. Колесник); — Облиш, бо кину! — аж задрижав Михайлик. — Дурнило! — стиха простогнала Рокса (О. Ільченко); "Певно, інші розумніші від мене. Їм вистачить раз прочитати та й уміють. А я йолоп і туман" (Лесь Мартович); Було б не кпити з Микити, бо Микита й сам кеп (прислів'я); — Та й дурень ти який, як бачу! — На те мені він відказав, — як хочеш, то й тебе, товкачу, Я поведу на той базар (Панас Мирний); — Сова має нам царювати? .. Оте головате опудало, ота криводзьоба просторіка (І. Франко); — Бевзні! нікчемники!.. Пеньки головаті! — закричить на остатку Мирон (Панас Мирний); Коли ж доводилося побороться За любу справу з бевзем тупоумним.. — Він був мов кремінь — І перемагав (М. Рильський); Трударів, які насмілювалися критикувати начальство, Андрощук вважав бовдурами (М. Рудь); (Явдоха:) Геть, .. блазнюки, знов чортяка вас понаносила! .. (М. Кропивницький); — З університету вигнали, так він тепер хлопців туманить. — Мовчи, довбня (Григорій Тютюнник); — Ти б тільки подумала собі, порожня довбешко (В. Козаченко); — Це ти? А я думав, знову той Шульженків надолобень ходить ... (Я. Кочура); На просьби уважав не дуже: злий з сина був старий дундук (І. Котляревський); (Нартал:) Чому він їм не наступив на шиї? ото б то дякували!.. Барани! (Леся Українка); Осел ти і більше нічого. Дурень останній (М. Коцюбинський); (Омелько:) Та тут ще лист від панича. (Мартин:) Чого ж ти мовчиш? Давай мерщій, шелепа! (І. Карпенко-Карий); — Ану, гевали, з дороги. Тільки й знаєте зуби скалити та прізвиська давати (Ю. Збанацький); Старий дурандас і собі ув'язався за молодими та одчайдушними (Ю. Смолич); (Мефістофель:) Це що за збан? (Мавпій:) Який ти дурбан! Та це ж казан (переклад М. Лукаша); (Генерал:) Дурбас! Двох слів затямити не можеш! (Я. Мамонтов); Ананію на мить навіть шкода зробилося цього старого дурбила (Ю. Яновський); — Хомутовников — страхіття якесь! Просто опудало, штурпак, і більше нічого! (Олена Пчілка); — Розсудливий батько і сам би сього догадався, що дітям уже пора до школи, а такий легейда, як ти, може потішитися несподіванкою (І. Франко). — Пор. 2. божеві́льний, 3. божеві́льний.
Значення в інших словниках
- баран — бара́н 1 іменник чоловічого роду, істота самець вівці бара́н 2 іменник чоловічого роду, істота про нерозумну, слабодуху людину лайл. бара́н 3 іменник чоловічого роду гребінь замету, крижини розм. Орфографічний словник української мови
- баран — [баран] -ана, м. (на) -ані/-нов'і, мн. -ани, -аніў Орфоепічний словник української мови
- баран — -а, ч. 1》 Самець вівці. 2》 Дика травоїдна тварина з довгою шерстю і вигнутими рогами, що живе у відкритій гірській місцевості. 3》 лайл. Про нерозумну, слабодуху людину. 4》 розм. Гребінь замету, крижини. || М'ясиста середина кавуна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- баран — БАРА́Н, а́, ч. 1. Дика травоїдна тварина родини порожнисторогих з довгою шерстю і вигнутими рогами, що живе у відкритій гірській місцевості. Гірський баран. 2. Самець вівці. Кучерявий баране, Чого гаєм скачеш? (П. Словник української мови у 20 томах
- баран — баран: ◊ бара́н-бара́н-бу́ц 1. дитяча гра, коли буцаються головами (діти між собою чи батьки з маленькою дитиною)(м, ср, ст) 2. вигук, який уживають під час дитячої гри, коли буцаються головами (м, ср, ст) ◊ <�бра́ти> на бара́на <�брати>... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- баран — Добрий баранчик, та по-вовчому виє. Чоловік вдає з себе доброго і невинного, але робить зло. Приповідки або українсько-народня філософія
- баран — А, ч. Дурень. Словник сучасного українського сленгу
- баран — ні пес ні бара́н. Не здатний ні на що. — А як я не вмію зиску злупити зі своєї слави, то, може, я справді ні врізать ні доточить, ні пес ні баран, ні взад ні вперед — лишаюся посеред (Є. Гуцало). як (мов, ні́би і т. ін.) бара́н в апте́ці, зі сл. Фразеологічний словник української мови
- баран — БАРА́Н, а́, ч. 1. Самець вівці. Кучерявий баране, Чого гаєм скачеш? (Чуб., V, 1874, 244); Вони знали господаря свого, сі барани і ягниці, і з радісним беканням терлись до його ніг (Коцюб., II, 1955, 334). Словник української мови в 11 томах
- баран — Баран, -на м. 1) Баранъ, самець овцы. Вас. 197. Чуб. І. 129. Овечку стрижуть, а баран дріжить. посл. 2) Названіе вола съ загнутыми назадъ рогами. КС. 1898. VII. 44. 3) Родъ игры въ мячъ. КС. 1887. VI. 462. Словник української мови Грінченка