кайфувати
Ую, -уєш, недок.
1. Отримувати задоволення під дією наркотиків. Проте у їх середовищі існує «еліта». Плебс — то мак і коноплі, анаша, план, пластилін, кругляк, джеф і кумар; брудна кухня, де варять; брудний шприц, по якому повзають віруси СНІДу; брудна постіль, на якій кайфують; брудна подруга, яка за дозу зробить усе (День).
2. Насолоджуватись, отримувати задоволення. Ти, Мартофляне, відповідаєш на це гарно і легко, водночас кайфуючи від наростаючого веселого дзвону в голові (Ю. Андрухович). І тоді вона розуміє, що кайфувати од себе, по-щенячому тішитись кожною ознакою власної присутності в світі, — це так само один із способів витворювати в ньому дім (О. Забужко). Незнайка, кайфуючи, що його пожаліли, з усією силою б'є головою в стіну і ридає ще громче (Л. Подерев'янський).
Значення в інших словниках
- кайфувати — кайфува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- кайфувати — див. блаженствувати Словник синонімів Вусика
- кайфувати — і кейфувати, -фую, -фуєш, недок., неперех., розм. Отримувати задоволення, насолоду. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кайфувати — КАЙФУВА́ТИ, заст. КЕЙФУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. розм. Віддаватися кайфу (у 1 знач.). Він, видно, вже перехилив чарчину І під каштаном мудро кейфував (М. Словник української мови у 20 томах
- кайфувати — (-ую, -уєш) недок. 1. мол., схвальн. Отримувати насолоду, радість, задоволення від чогось. Він кайфував би, Марто, як усі щирі мазохісти (Ю. Андрухович, Рекреації), <...> а Яковенко продовжував розімліло мружитись, кейфуючи на всю губу (А. Словник жарґонної лексики української мови
- кайфувати — НІ́ЖИТИСЯ (відпочиваючи, перебуваючи в стані бездіяльності, відчувати повне задоволення, насолоду від спокою, тепла тощо), ВИНІ́ЖУВАТИСЯ підсил., ПЕ́СТИ́ТИСЯ, КЕЙФУВА́ТИ (КАЙФУВА́ТИ) жарт. Дивно і незвично Оксані без роботи. Словник синонімів української мови