1. Словник із соціальної роботи

опіка

опіка (піклування)

це поняття з’явилось у ХVІІ ст. і мало наступне змістове навантаження: доброзичливе ставлення; заступництво; догляд, турбота, піклування. В активній професійній лексиці ХІХ ст. воно вживалось у вигляді словосполучення “суспільна опіка”: 1. Піклування про кого-, що-небудь, догляд за кимось, опікування. 2. Організований і контрольований державою нагляд за недієздатними громадянами (малолітніми, душевнохворими та ін.), піклування про їх особисті і майнові права та інтереси. 3. Один із основних напрямків соціальної роботи в цілому; правова форма захисту (охорони) прав та інтересів особи, яка не має можливості повністю або частково самостійно здійснювати ці функції. Опіка та піклування встановлюється: для виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків або з інших причин лишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей; для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно захищати свої права та виконувати свої обов’язки.

англ. guardianship / care / ward; нім. Vormundschaft f=, -en; угор. gyámság; рос. опека (забота).

Джерело: Словник із соціальної роботи на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опіка — опі́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. опіка — Опікування, піклування про, догляд за; (дріб 'язкова) контроль, нагляд; ЮР. опікунство. Словник синонімів Караванського
  3. опіка — [оуп’іка] -кие, д. і м. оуп'іц'і Орфоепічний словник української мови
  4. опіка — -и, ж. 1》 Піклування про кого-, що-небудь, догляд за кимось. 2》 Постійний нагляд, контроль за чиїми-небудь діями, вчинками. Дріб'язкова опіка. 3》 юр. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. опіка — ОПІ́КА, и, ж. 1. Піклування про кого-, що-небудь, догляд за кимсь. Пані Олімпія взяла під свою опіку о. Нестора, сама подала йому склянку чаю з вином, сама розкроїла булку, помазала її маслом (І. Словник української мови у 20 томах
  6. опіка — ДО́ГЛЯД (забезпечення необхідних умов, зокрема для хворого, дитини тощо), ОПІ́КА, ОПІ́КУВАННЯ рідше, ПІКЛУВА́ННЯ, О́КО розм., ПОШАНІ́ВОК (ПОШАНО́ВОК) діал. Під матернім доглядом, піклуванням Орина скоро одійшла, одужала (К. Словник синонімів української мови
  7. опіка — Опі́ка, -ки, -ці; опі́ки, опі́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. опіка — ОПІ́КА, и, ж. 1. Піклування про кого-, що-небудь, догляд за кимось. Пані Олімпія взяла під свою опіку о. Нестара, сама подала йому склянку чаю з вином, сама розкроїла булку, помазала її маслом (Фр. Словник української мови в 11 томах
  9. опіка — Опіка, -ки ж. Опека. Левиц. І. 284. Словник української мови Грінченка