абетка
АБЕ́ТКА, и, ж.
1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука.
Один чи два рази проказала [Настя] за Чумаком абетку і вже на другий день, дивуючись сама з себе, назвала всі літери (Речм., Весн. грози, 1961, 224);
Якою саме була слов’янська абетка, створена Костянтином, ми так і не знаємо, бо жоден пам’ятник тодішньої слов’янської писемності до нас не дійшов (Рад. літ-во, 5, 1958, 45).
За абе́ткою — за порядком літер, прийнятим в абетці (алфавіті).
Словник — книга, в якій за абеткою розставлено тисячі, десятки, а то й сотні тисяч слів (Перв., III, 1959, 310).
2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар.
Відомий московський спеціаліст по старій книзі О. Г. Морозов приніс сюди "Українську абетку" Г. Нарбута. Ця книга видана в 1917 р. у Петербурзі (Літ. газ., 11. IX 1959, 3).
3. перен. Основні, початкові відомості з якоїсь науки; найпростіші положення, основи чого-небудь.
Абетка біології.
Значення в інших словниках
- абетка — абе́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- абетка — Азбука, альфабет, алфавит; букви, літери; абеточка. Словник синонімів Караванського
- абетка — Азбука, див. алфавіт Словник чужослів Павло Штепа
- абетка — -и, ж. 1》 Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука. За абеткою — в алфавітному порядку. 2》 Книжка для початкового навчання грамоти; буквар. Великий тлумачний словник сучасної мови
- абетка — АБЕ́ТКА, и, ж. 1. Те саме, що алфа́ві́т 1. За допомогою Тура Дмитро виписав абетку і вже через три дні поволі читав і перечитував карту (М. Словник української мови у 20 томах
- абетка — див. азбука Словник синонімів Вусика
- абетка — Укр. варіант назви алфавіту (за назвами перших літер а, бе); сформована на підставі кириличної системи знаків; в основу а. сучасної укр. мови покладено так званий гражданський шрифт, запропонований для рос. азбуки при заміні етимологічного правопису на фонетичний. Універсальний словник-енциклопедія
- абетка — АЛФА́ВІ́Т (сукупність букв якої-небудь писемності, розташованих у встановленому порядку), АБЕ́ТКА, А́ЗБУКА. Найдавніша, що дійшла до нас, слов'янська писемність знає два алфавіти — кирилицю й глаголицю (з наукової літератури)... Словник синонімів української мови
- абетка — Абе́тка, -ки, -тці; абе́тки; абе́ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- абетка — Абе́тка, -ки ж. Азбука. Українська абетка. Вистачив Микола Гаццук. М. 1861. ум. абеточка. Словник української мови Грінченка