абетка

АБЕ́ТКА, и, ж.

1. Те саме, що алфа́ві́т 1.

За допомогою Тура Дмитро виписав абетку і вже через три дні поволі читав і перечитував карту (М. Стельмах);

Один чи два рази проказала [Настя] за Чумаком абетку і вже на другий день, дивуючись сама з себе, назвала всі літери (В. Речмедін);

Після 988 р. в ужиток увійшло письмо, базоване на абетці, створеній Кирилом і Мефодієм, які поширювали християнство серед слов'ян (з наук. літ.).

2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар.

Відомий московський спеціаліст із старої книги О. Г. Морозов приніс “Українську абетку” Г. Нарбута. Ця книга видана 1917 року в Петербурзі (з газ.).

3. перен. Основні, початкові відомості з якоїсь науки; найпростіші положення, основи чого-небудь.

До тематики і стилю українського побутово-етнографічного театру в цей період звертаються усі без винятку трупи як до абетки творчості, джерел традиції (з наук. літ.).

(1) За абе́ткою – за порядком літер, прийнятим в абетці (алфавіті).

Словник – книга, в якій за абеткою розставлено тисячі, десятки, а то й сотні тисяч слів (Л. Первомайський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. абетка — абе́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. абетка — Азбука, альфабет, алфавит; букви, літери; абеточка. Словник синонімів Караванського
  3. абетка — Азбука, див. алфавіт Словник чужослів Павло Штепа
  4. абетка — -и, ж. 1》 Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука. За абеткою — в алфавітному порядку. 2》 Книжка для початкового навчання грамоти; буквар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. абетка — див. азбука Словник синонімів Вусика
  6. абетка — Укр. варіант назви алфавіту (за назвами перших літер а, бе); сформована на підставі кириличної системи знаків; в основу а. сучасної укр. мови покладено так званий гражданський шрифт, запропонований для рос. азбуки при заміні етимологічного правопису на фонетичний. Універсальний словник-енциклопедія
  7. абетка — АЛФА́ВІ́Т (сукупність букв якої-небудь писемності, розташованих у встановленому порядку), АБЕ́ТКА, А́ЗБУКА. Найдавніша, що дійшла до нас, слов'янська писемність знає два алфавіти — кирилицю й глаголицю (з наукової літератури)... Словник синонімів української мови
  8. абетка — Абе́тка, -ки, -тці; абе́тки; абе́ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. абетка — АБЕ́ТКА, и, ж. 1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука. Словник української мови в 11 томах
  10. абетка — Абе́тка, -ки ж. Азбука. Українська абетка. Вистачив Микола Гаццук. М. 1861. ум. абеточка. Словник української мови Грінченка