1. Словник синонімів української мови

абетка

АЛФА́ВІ́Т (сукупність букв якої-небудь писемності, розташованих у встановленому порядку), АБЕ́ТКА, А́ЗБУКА. Найдавніша, що дійшла до нас, слов'янська писемність знає два алфавіти — кирилицю й глаголицю (з наукової літератури); За місяць обидва хлопчика вже читали друкований текст. Допомогло і те, що Наташа подарувала їм ту абетку, за якою вона колись сама вчилася читати й писати (З. Тулуб); — А що, сину? Багато вже вивчив граматики?.. — Уже азбуку вивчив, — одказує Кирило (Панас Мирний).

БУКВА́Р, А́ЗБУКА заст., АБЕ́ТКА заст., ГРАМА́ТКА заст. Благословенна та ясна година, Коли буквар до рук бере дитина (Д. Павличко); Діждали неділі, і Іван Федорович сходив до дяка і договорив за два мішки пшениці вивчити з Кириликом граматку (Панас Мирний).

ОСНО́ВИ мн. (сукупність найважливіших відомостей із певної галузі науки), ЕЛЕМЕ́НТИ мн., ПОЧА́ТКИ мн., АЗИ́ мн., А́ЗБУКА, АБЕ́ТКА, НАЧА́ЛА мн. Тут (у Петербурзькому училищі) Олександр Саєнко здобуває основи художньої освіти (з газети); Елементи ядерної фізики; Планіметрія й стереометрія — то лише початки, азбука математики (І. Франко); Ази арифметики; Абетка біології.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. абетка — абе́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. абетка — Азбука, альфабет, алфавит; букви, літери; абеточка. Словник синонімів Караванського
  3. абетка — Азбука, див. алфавіт Словник чужослів Павло Штепа
  4. абетка — -и, ж. 1》 Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука. За абеткою — в алфавітному порядку. 2》 Книжка для початкового навчання грамоти; буквар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. абетка — АБЕ́ТКА, и, ж. 1. Те саме, що алфа́ві́т 1. За допомогою Тура Дмитро виписав абетку і вже через три дні поволі читав і перечитував карту (М. Словник української мови у 20 томах
  6. абетка — див. азбука Словник синонімів Вусика
  7. абетка — Укр. варіант назви алфавіту (за назвами перших літер а, бе); сформована на підставі кириличної системи знаків; в основу а. сучасної укр. мови покладено так званий гражданський шрифт, запропонований для рос. азбуки при заміні етимологічного правопису на фонетичний. Універсальний словник-енциклопедія
  8. абетка — Абе́тка, -ки, -тці; абе́тки; абе́ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. абетка — АБЕ́ТКА, и, ж. 1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука. Словник української мови в 11 томах
  10. абетка — Абе́тка, -ки ж. Азбука. Українська абетка. Вистачив Микола Гаццук. М. 1861. ум. абеточка. Словник української мови Грінченка