абетка

Азбука, альфабет, алфавит; букви, літери; абеточка.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. абетка — АБЕ́ТКА, и, ж. 1. Те саме, що алфа́ві́т 1. За допомогою Тура Дмитро виписав абетку і вже через три дні поволі читав і перечитував карту (М. Словник української мови у 20 томах
  2. абетка — абе́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. абетка — Абе́тка, -ки, -тці; абе́тки; абе́ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. абетка — Абе́тка, -ки ж. Азбука. Українська абетка. Вистачив Микола Гаццук. М. 1861. ум. абеточка. Словник української мови Грінченка
  5. абетка — див. азбука Словник синонімів Вусика
  6. абетка — АЛФА́ВІ́Т (сукупність букв якої-небудь писемності, розташованих у встановленому порядку), АБЕ́ТКА, А́ЗБУКА. Найдавніша, що дійшла до нас, слов'янська писемність знає два алфавіти — кирилицю й глаголицю (з наукової літератури)... Словник синонімів української мови
  7. абетка — АБЕ́ТКА, и, ж. 1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука. Словник української мови в 11 томах
  8. абетка — -и, ж. 1》 Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука. За абеткою — в алфавітному порядку. 2》 Книжка для початкового навчання грамоти; буквар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. абетка — Азбука, див. алфавіт Словник чужослів Павло Штепа
  10. абетка — Укр. варіант назви алфавіту (за назвами перших літер а, бе); сформована на підставі кириличної системи знаків; в основу а. сучасної укр. мови покладено так званий гражданський шрифт, запропонований для рос. азбуки при заміні етимологічного правопису на фонетичний. Універсальний словник-енциклопедія