акустика
АКУ́СТИКА, и, ж.
1. Розділ фізики, що вивчає звукові явища.
2. Чутність звуків у якому-небудь приміщенні.
Він не був оперним співаком і не вмів пристосовуватися до умов акустики оперного театру (Смолич, V, 1959, 422).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- акустика — аку́стика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- акустика — Гучня, гучність Словник чужослів Павло Штепа
- акустика — [акустиека] -кие, д. і м. -иец'і Орфоепічний словник української мови
- акустика — (від гр. acuo — слухаю) — 1. Наука про звук. Розділ фізики, що вивчає властивості та закономірності звукових явищ. Поділяється на загальну А., фізіологічну... Словник-довідник музичних термінів
- акустика — -и, ж. 1》 Розділ фізики, що вивчає звукові явища. 2》 Чутність звуків у якому-небудь приміщенні (театральній залі, соборі тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
- акустика — АКУ́СТИКА, и, ж. 1. Розділ фізики, що вивчає звукові явища. Акустика у вузькому розумінні слова – учення про звук, тобто про пружні коливання і хвилі в газах, рідинах і твердих тілах, які чує людське вухо (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- акустика — (-и) ж.; муз. Акустична ґітара. ПСУМС, 3. Словник жарґонної лексики української мови
- акустика — аку́стика (від грец. ακουστικός – слуховий) розділ фізики, який вивчає звукові явища. Словник іншомовних слів Мельничука
- акустика — Традиційно — наука про звук, ширше — всі питання, пов'язані з поширенням пружних хвиль у різних середовищах; розділ фізики і техніки. Універсальний словник-енциклопедія
- акустика — Аку́стика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)