акустика

(від гр. acuo — слухаю) — 1. Наука про звук. Розділ фізики, що вивчає властивості та закономірності звукових явищ. Поділяється на загальну А., фізіологічну А.(вивчає утворення та сприймання звуку живими істотами), музичну акустику, атмосферну акустику (вивчає поширення звуку в атмосфері), архітектурну А., гідроакустику, електроакустику. 2. Умови для поширення звукових хвиль в приміщеннях, зумовлені формою та матеріалом будівлі.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. акустика — аку́стика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. акустика — Гучня, гучність Словник чужослів Павло Штепа
  3. акустика — [акустиека] -кие, д. і м. -иец'і Орфоепічний словник української мови
  4. акустика — -и, ж. 1》 Розділ фізики, що вивчає звукові явища. 2》 Чутність звуків у якому-небудь приміщенні (театральній залі, соборі тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. акустика — АКУ́СТИКА, и, ж. 1. Розділ фізики, що вивчає звукові явища. Акустика у вузькому розумінні слова – учення про звук, тобто про пружні коливання і хвилі в газах, рідинах і твердих тілах, які чує людське вухо (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. акустика — (-и) ж.; муз. Акустична ґітара. ПСУМС, 3. Словник жарґонної лексики української мови
  7. акустика — аку́стика (від грец. ακουστικός – слуховий) розділ фізики, який вивчає звукові явища. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. акустика — Традиційно — наука про звук, ширше — всі питання, пов'язані з поширенням пружних хвиль у різних середовищах; розділ фізики і техніки. Універсальний словник-енциклопедія
  9. акустика — Аку́стика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. акустика — АКУ́СТИКА, и, ж. 1. Розділ фізики, що вивчає звукові явища. 2. Чутність звуків у якому-небудь приміщенні. Він не був оперним співаком і не вмів пристосовуватися до умов акустики оперного театру (Смолич, V, 1959, 422). Словник української мови в 11 томах