баламучення

Значення в інших словниках

1. баламучення — баламу́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. баламучення — -я, с. Дія за знач. баламутити 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. баламучення — БАЛАМУ́ЧЕННЯ, я, с., розм. Дія за знач. баламу́тити 2, 3. Преса іноді займається баламученням громадської думки, приховуючи дійсні події та спотворюючи факти (з публіц. літ.). Словник української мови у 20 томах