бджілка

БДЖІ́ЛКА, и, ж. Зменш.-пестл. до бджола́.

Груша, сливи цвітуть, бджілка гуде, і як прихилиш ухо до землі, то так, як музика, заграв все живе (Мирний, V, 1955, 326);

Продзвеніла ніжно бджілка (Шпорта, Вибр., 1958, 340);

*Образно. В сивих очах його вже золотилися летючі бджілки (Ільч., Серце жде, 1939, 10);

*У порівн. Приязлива [Галочка] до усякого.., а роботяща, як бджілка (Кв.-Осн., II, 1956, 314).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бджілка — бджі́лка іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири бджі́лки Орфографічний словник української мови
  2. бджілка — -и, ж. Зменш.-пестл. до бджола. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бджілка — [бдж’ілка] -лкие, д. і м. -лц'і Орфоепічний словник української мови
  4. бджілка — Бджілка, -ки ж. ум. отъ бджола. Словник української мови Грінченка
  5. бджілка — БДЖІ́ЛКА, и, ж. Зменш.-пестл. до бджола́. Груша, сливи цвітуть, бджілка гуде, і як прихилиш ухо до землі, то так, як музика, заграє все живе (Панас Мирний); Стало зразу чути, як бджілки гули собі в квітках (В. Винниченко); Продзвеніла ніжно бджілка (Я. Словник української мови у 20 томах
  6. бджілка — див. бджола Словник синонімів Вусика
  7. бджілка — му́хою (му́шкою, бджі́лкою і т. ін.) літа́ти, жарт. Швидко ходити, бути проворним. Вона (Христя) мухою літала, щоб усюди поспіти (Панас Мирний); Бджілкою літала мала поштарка, щоб якомога швидше принести радість у кожен двір (З газети). Фразеологічний словник української мови