1. Словник української мови в 11 томах

безбородий

БЕЗБОРО́ДИЙ, а, е.

1. Який не має бороди.

Троє мисливців сидять при багатті, Один — безбородий, а два — бородаті (Нех., Казки.., 1958, 41);

Це був пухкенький дідок із сніжно-білим волоссям і рожевим безбородим обличчям (Тулуб, Людолови, І, 1957, 8).

2. розм. Молодий, ще не змужнілий.

Одкрилися нові місця з великою платою, і на ті посади присилались то безбороді, то в моху учені хлопці (Мирний, III, 1954, 185).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безбородий — безборо́дий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безбородий — -а, -е. 1》 Який не має бороди. 2》 розм. Молодий, ще не змужнілий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безбородий — БЕЗБОРО́ДИЙ, а, е. 1. Який не має бороди. Сам [в'язень] густосмуглявий, безбородий, .. ніс загнутий (В. Винниченко); Це був пухкенький дідок із сніжно-білим волоссям і рожевим безбородим обличчям (З. Словник української мови у 20 томах
  4. безбородий — МОЛОДИ́Й (який має небагато років, не досяг зрілого віку — про людину, тварину), МО́ЛОД фольк., МОЛОДИ́СТИЙ розм., Я́РИЙ розм.; Ю́НИЙ (який має дуже мало років — про людину); БЕЗБОРО́ДИЙ розм., БЕЗВУ́СИЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. безбородий — Безбородий, -а, -е Безбородый. Словник української мови Грінченка