1. Словник української мови в 11 томах

бездонний

БЕЗДО́ННИЙ, а, е.

1. Який не має дна; без дна.

Дощ лив несамовито. Здавалося, десь угорі відкрилася глибока бездонна дірка і звідти без упину хлюпали бурхливі холодні потоки (Донч., II, 1956, 50);

// перен. Який важко наповнити.

В бездонний мішок [розвідників] полетіли обидва планшети обера з усіма військовими дислокаційними картами (Кучер, Голод, 1961, 130).

2. перен. Дуже глибокий.

Над Летою бездонною Та каламутною Благослови мене, друже. Славою святою (Шевч., II, 1953, 373);

Кругом вода, кругом киплять та піняться високі хвилі, чорніють бездонні кручі… (Мирний, III, 1954, 232);

Могла без кінця, немов зачарована.., вдивлятися з солодким острахом у бездонну, здавалося, глибінь насправді міленького прозорого лісового озерця (Коз., Сальвія, 1959. 4);

// Безмежний, неосяжний.

А над головою розляглося таке широке, бездонне, всіяне зірками небо (Шиян, Баланда. 1957, 102);

// Дуже сильний.

Вона всміхалася, одкрита іжива, В очах світилася любов її бездонна (Фомін, Вибр., 1958, 177).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бездонний — бездо́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. бездонний — [беиздон:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  3. бездонний — -а, -е. 1》 Який не має дна; без дна. || перен. Якого важко наповнити. 2》 перен. Дуже глибокий. || Безмежний, неосяжний. || Дуже сильний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бездонний — БЕЗДО́ННИЙ, а, е. 1. Який не має дна; без дна. Дощ лив несамовито. Здавалося, десь угорі відкрилася глибока бездонна дірка і звідти без упину хлюпали бурхливі холодні потоки (О. Донченко); // перен. Який важко наповнити. Словник української мови у 20 томах
  5. бездонний — див. глибокий Словник синонімів Вусика
  6. бездонний — як у бездо́нну (діря́ву) бо́чку. У великій кількості, безконечно, марно. Гроші пливуть, як у бездонну бочку (З усн. мови). Фразеологічний словник української мови
  7. бездонний — БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір — який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙ поет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо); БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  8. бездонний — Бездонний, -а, -е = безодній. Над Летою бездонною та каламутною. Шевч. Утопала в бездонну криницю. Чуб. Словник української мови Грінченка