бездонний

бездо́нний

[беиздон:ией]

м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бездонний — -а, -е. 1》 Який не має дна; без дна. || перен. Якого важко наповнити. 2》 перен. Дуже глибокий. || Безмежний, неосяжний. || Дуже сильний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бездонний — БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір — який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙ поет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо); БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  3. бездонний — БЕЗДО́ННИЙ, а, е. 1. Який не має дна; без дна. Дощ лив несамовито. Здавалося, десь угорі відкрилася глибока бездонна дірка і звідти без упину хлюпали бурхливі холодні потоки (Донч., II, 1956, 50); // перен. Який важко наповнити. Словник української мови в 11 томах
  4. бездонний — див. глибокий Словник синонімів Вусика
  5. бездонний — бездо́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  6. бездонний — БЕЗДО́ННИЙ, а, е. 1. Який не має дна; без дна. Дощ лив несамовито. Здавалося, десь угорі відкрилася глибока бездонна дірка і звідти без упину хлюпали бурхливі холодні потоки (О. Донченко); // перен. Який важко наповнити. Словник української мови у 20 томах
  7. бездонний — як у бездо́нну (діря́ву) бо́чку. У великій кількості, безконечно, марно. Гроші пливуть, як у бездонну бочку (З усн. мови). Фразеологічний словник української мови
  8. бездонний — Бездонний, -а, -е = безодній. Над Летою бездонною та каламутною. Шевч. Утопала в бездонну криницю. Чуб. Словник української мови Грінченка