бездонний
БЕЗДО́ННИЙ, а, е.
1. Який не має дна; без дна.
Дощ лив несамовито. Здавалося, десь угорі відкрилася глибока бездонна дірка і звідти без упину хлюпали бурхливі холодні потоки (О. Донченко);
// перен. Який важко наповнити.
В бездонний мішок [розвідників] полетіли обидва планшети обера з усіма військовими дислокаційними картами (В. Кучер);
* Образно. Яке воно [серце] бездонне. Не наповнити його ні зоряним знанням, ні найтяжчим трудом чи творчістю (О. Бердник).
2. перен. Дуже глибокий.
Над Летою бездонною Та каламутною Благослови мене, друже, Славою святою (Т. Шевченко);
Кругом вода, кругом киплять та піняться високі хвилі, чорніють бездонні кручі... (Панас Мирний);
Могла без кінця, немов зачарована.., вдивлятися з солодким острахом у бездонну, здавалося, глибінь насправді міленького прозорого лісового озерця (В. Козаченко);
// Безмежний, неосяжний.
За цей час туман розплився і над санаторієм повисла осіння бездонна голубінь (М. Хвильовий);
А над головою розляглося таке широке, бездонне, всіяне зірками небо (А. Шиян);
// Дуже сильний.
На обличчі йому була написана ціла поема бездонної жадоби (І. Багряний);
Вона всміхалася, одкрита і жива, В очах світилася любов її бездонна (Є. Фомін).
Значення в інших словниках
- бездонний — бездо́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- бездонний — [беиздон:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
- бездонний — -а, -е. 1》 Який не має дна; без дна. || перен. Якого важко наповнити. 2》 перен. Дуже глибокий. || Безмежний, неосяжний. || Дуже сильний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бездонний — див. глибокий Словник синонімів Вусика
- бездонний — як у бездо́нну (діря́ву) бо́чку. У великій кількості, безконечно, марно. Гроші пливуть, як у бездонну бочку (З усн. мови). Фразеологічний словник української мови
- бездонний — БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір — який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙ поет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо); БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- бездонний — БЕЗДО́ННИЙ, а, е. 1. Який не має дна; без дна. Дощ лив несамовито. Здавалося, десь угорі відкрилася глибока бездонна дірка і звідти без упину хлюпали бурхливі холодні потоки (Донч., II, 1956, 50); // перен. Який важко наповнити. Словник української мови в 11 томах
- бездонний — Бездонний, -а, -е = безодній. Над Летою бездонною та каламутною. Шевч. Утопала в бездонну криницю. Чуб. Словник української мови Грінченка