1. Словник української мови в 11 томах

безмовно

БЕЗМО́ВНО. Присл. до безмо́вний.

Кожен бачив.. молодицю, що безмовно сиділа, наче стративши-таки дощенту усе дороге та любе (Вовчок, І, 1955, 362);

У полі кипіла робота. Сивіли воли на ріллі, — А ввечері тиха дрімота Безмовно плила по землі (Рильський, І, 1956, 30).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безмовно — безмо́вно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. безмовно — Присл. до безмовний; тихо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безмовно — БЕЗМО́ВНО. Присл. до безмо́вний. Кожен бачив .. молодицю, що безмовно сиділа, наче стративши-таки дощенту усе дороге та любе (Марко Вовчок); Біля призьби безмовно стояли Ярина з Марійкою (Василь Шевчук); У полі кипіла робота. Словник української мови у 20 томах
  4. безмовно — див. тихо Словник синонімів Вусика
  5. безмовно — МО́ВЧКИ (не кажучи ні слова), БЕЗМО́ВНО, МОВЧКО́М розм. Семенюк мовчки постояв, здивовано дивлячись на двері, знизнув плечима й почав одягатись (В. Винниченко); Кожен бачив.. Словник синонімів української мови
  6. безмовно — Безмовно нар. Молча. Безмовно сиділи. МВ. ІІІ. 32. Словник української мови Грінченка