1. Словник української мови в 11 томах

безсовісний

БЕЗСО́ВІСНИЙ, а, е. Який не має совісті, робить не по совісті, несправедливо; несовісний, безсоромний.

— Я став громадським писарем, викуривши з села давнього писаря, збанкротованого канцеліста [канцеляриста], п’яницю, безсовісного деруна та ошуканця (Фр., IV, 1950, 315);

Це був безсовісний брехун, що любив добре попоїсти і не любив працювати (Трубл., І, 1955, 282);

// Який виражає безсовісність, безсоромність.

— Великий святий боже! Ти чуєш цих людців? Врази ж їх негайно громом за їхній безсовісний наклеп на мене! (Донч., V, 1957, 366);

— На кутні засмієшся, як видряпаю твої безсовісні очі (Стельмах, Хліб.., 1959, 94).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безсовісний — безсо́вісний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безсовісний — -а, -е. Який не має совісті, чинить не по совісті, несправедливо; несовісний, безсоромний. || Який виражає безсовісність, безсоромність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безсовісний — Безсоромний, безецний, несоромний, несумлінний, див. безличний Словник чужослів Павло Штепа
  4. безсовісний — БЕЗСО́ВІСНИЙ, а, е. Який не має совісті, робить не по совісті, несправедливо; несовісний, безсоромний. – Я став громадським писарем, викуривши з села давнього писаря, збанкротованого канцеліста [канцеляриста], п'яницю, безсовісного деруна та ошуканця (І. Словник української мови у 20 томах
  5. безсовісний — див. нахабний Словник синонімів Вусика
  6. безсовісний — БЕЗСОРО́МНИЙ (про людину — який не зважає на прийняті норми стосунків між людьми, зневажає інтереси інших; про слова, вчинки, поведінку і т. ін. такої людини), БЕЗСО́ВІСНИЙ, БЕЗЛИ́ЧНИЙ діал.; НЕСО́ВІСНИЙ рідше (про людину); БЕЗБО́ЖНИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  7. безсовісний — Безсо́вісний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)