безсовісний
безсо́вісний
-а, -е.
Який не має совісті, чинить не по совісті, несправедливо; несовісний, безсоромний.
|| Який виражає безсовісність, безсоромність.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безсовісний — безсо́вісний прикметник Орфографічний словник української мови
- безсовісний — Безсоромний, безецний, несоромний, несумлінний, див. безличний Словник чужослів Павло Штепа
- безсовісний — БЕЗСО́ВІСНИЙ, а, е. Який не має совісті, робить не по совісті, несправедливо; несовісний, безсоромний. – Я став громадським писарем, викуривши з села давнього писаря, збанкротованого канцеліста [канцеляриста], п'яницю, безсовісного деруна та ошуканця (І. Словник української мови у 20 томах
- безсовісний — див. нахабний Словник синонімів Вусика
- безсовісний — БЕЗСОРО́МНИЙ (про людину — який не зважає на прийняті норми стосунків між людьми, зневажає інтереси інших; про слова, вчинки, поведінку і т. ін. такої людини), БЕЗСО́ВІСНИЙ, БЕЗЛИ́ЧНИЙ діал.; НЕСО́ВІСНИЙ рідше (про людину); БЕЗБО́ЖНИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
- безсовісний — Безсо́вісний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безсовісний — БЕЗСО́ВІСНИЙ, а, е. Який не має совісті, робить не по совісті, несправедливо; несовісний, безсоромний. — Я став громадським писарем, викуривши з села давнього писаря, збанкротованого канцеліста [канцеляриста], п’яницю, безсовісного деруна та ошуканця (Фр. Словник української мови в 11 томах