безшабашний
БЕЗШАБА́ШНИЙ, а, е, розм. Нестримний, нерозсудливий, відчайдушний.
— Матросе мій безшабашний! Де ж ти взявся? — питала Варвара (Кучер, Чорноморці, 1956, 358).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безшабашний — безшаба́шний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- безшабашний — -а, -е, розм. Нестримний, нерозсудливий, відчайдушний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безшабашний — Голінний, очайдуха паливода, шибайголова, шибеник, див. удалий Словник чужослів Павло Штепа
- безшабашний — БЕЗШАБА́ШНИЙ, а, е, розм. Нестримний, нерозсудливий, відчайдушний. – Матросе мій безшабашний! Де ж ти взявся? – питала Варвара (В. Кучер); * Образно. Тільки гудок безшабашного потяга, який вилітав із промислового центру.., порушував блідий осінній спокій (М. Хвильовий). Словник української мови у 20 томах
- безшабашний — див. хоробрий Словник синонімів Вусика