би

БИ, після голосного Б, част.

1. Уживається для творення дієслівних форм умовного способу.

З ним забула б чорнобрива Шляхи, піски, горе (Шевч., І, 1951, 37);

— Засмутилась би небіжка, коли б прочитала моє життя, як воно списане на спині… (Коцюб., І, 1955, 388);

Я жив би двічі і помер би двічі. Якби було нам два життя дано (Бажан, І, 1946, 232).

2. Уживається для означення бажаності або можливості здійснення дії, вираженої дієсловом.

Тільки й на думці, що Павло; як би то хутче побачитись! (Вовчок, І, 1955, 3);

Красо моя молодая. Горенько з тобою! Жить би, жить та.. красотою Людей веселити. Так же ні (Шевч., II, 1963, 27);

— Ей, чи ж били? — Ні, не били, — панночка блідо всміхнулась, — а нехай би вже ліпше били… (Л. Укр., III, 1952, 633);

— Вам би милосердною сестрою бути, — кволо промовив він Шовкунові (Гончар, III, 1959, 213).

3. Уживається нри дієслівних формах для виразу у ввічливій, м’якій формі прохання, пропозиції.

— А я, бач, і прийшов попрохати, чи не позичив би ти мені катеринку?.. (Коцюб., І, 1955, 106);

[Поліксена:] Пождав би ти безмісячної ночі (Л. Укр., II, 1951, 271);

— Ти почав би ще, як дівчина, вінок собі з того зілля плести, — сміялися бійці (Гончар, III, 1959, 63).

4. розм. Уживається у знач. мов, немов, ніби, буцімто.

— А справді: що це воно [земство], Василь Васильович? — питає голова писаря. — Та кажуть би то, нова якась управа… (Мирний, II, 1954, 267).