1. Словник української мови в 11 томах

блекота

БЛЕКОТА́, и́, ж.

1. Отруйна бур’янова рослина.

Говорив Юрко і в пальцях крутив галузку сухої блекоти (Чорн., Потік.., 1956, 346).

◊ Блекоти́ наї́стися (об’ї́стися) — одуріти.

— Вона певно ж через твого Уласа й слухати нічого не хоче, неначе блекоти наїлась (Н.-Лев., III, 1956, 336);

Говорить, мов блекоти об’ївся (Номис, 1864, № 12957).

2. перен. Все, щи отруює, одурманює, притуплює розум.

— Признаюсь тобі, що й я в дечому буддист, тільки без тих латок, без того буддійського чернецтва, без тієї буддійської блекоти (Н.-Лев., IV, 1956, 235).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блекота — блекота́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. блекота — -и, ж. 1》 Отруйна бур'янова рослина родини пасльонових. Блекоти наїстися (об'їстися) — одуріти. 2》 перен. Все, що отруює, одурманює, притуплює розум. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. блекота — БЛЕКОТА́, и́, ж. 1. Трав'яниста отруйна рослина родини пасльонових з лілово-жовтими квітками й запаморочливим запахом. Говорив Юрко і в пальцях крутив галузку сухої блекоти (С. Чорнобривець); Клейко-пухнасте стебло блекоти має неприємний запах (з навч. Словник української мови у 20 томах
  4. блекота — Цикута, болиголова, німиця Словник застарілих та маловживаних слів
  5. блекота — див. отрута Словник синонімів Вусика
  6. блекота — як (мов, ні́би, нена́че і т. ін.) блекоти́ об’ї́вся (наї́вся), зневажл. 1. Хто-небудь дивно, безглуздо поводить себе; нерозумний. Що діється, що твориться! Село ніби блекоти об’їлося: галасує, метушиться, тішиться чогось (Д. Фразеологічний словник української мови
  7. блекота — Блекота́, -ти́, -ті́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. блекота — Блекота, -ти ж. раст. а) Conium maculatum. Шейк. б) = блекот. ЗЮЗО. І. 125. Словник української мови Грінченка