1. Великий тлумачний словник сучасної мови

блекота

блекота́

-и, ж.

1》 Отруйна бур'янова рослина родини пасльонових.

Блекоти наїстися (об'їстися) — одуріти.

2》 перен. Все, що отруює, одурманює, притуплює розум.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блекота — блекота́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. блекота — БЛЕКОТА́, и́, ж. 1. Трав'яниста отруйна рослина родини пасльонових з лілово-жовтими квітками й запаморочливим запахом. Говорив Юрко і в пальцях крутив галузку сухої блекоти (С. Чорнобривець); Клейко-пухнасте стебло блекоти має неприємний запах (з навч. Словник української мови у 20 томах
  3. блекота — Цикута, болиголова, німиця Словник застарілих та маловживаних слів
  4. блекота — див. отрута Словник синонімів Вусика
  5. блекота — як (мов, ні́би, нена́че і т. ін.) блекоти́ об’ї́вся (наї́вся), зневажл. 1. Хто-небудь дивно, безглуздо поводить себе; нерозумний. Що діється, що твориться! Село ніби блекоти об’їлося: галасує, метушиться, тішиться чогось (Д. Фразеологічний словник української мови
  6. блекота — Блекота́, -ти́, -ті́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. блекота — БЛЕКОТА́, и́, ж. 1. Отруйна бур’янова рослина. Говорив Юрко і в пальцях крутив галузку сухої блекоти (Чорн., Потік.., 1956, 346). ◊ Блекоти́ наї́стися (об’ї́стися) — одуріти. Словник української мови в 11 томах
  8. блекота — Блекота, -ти ж. раст. а) Conium maculatum. Шейк. б) = блекот. ЗЮЗО. І. 125. Словник української мови Грінченка