1. Словник української мови в 11 томах

бо

БО¹, спол. Уживається звичайно на початку підрядного речення, а іноді — після першого слова підрядного речення в знач. тому що, через те що і т. ін.

Не крути, бо перекрутиш (Номис, 1864, № 5868);

Швидше будемо писати, бо хочеться спати і вам, і мені (Шевч., II, 1953, 54);

Місяць яснесенький Промінь тихесенький Кинув до нас. Спи, мій малесенький! Пізній бо час (Л. Укр., І, 1951, 48);

Стежка вигиналась знаком питання, бо треба було обминати вишню.. і розбитий навколо неї квітник (Сенч., На Бат. горі, 1960, 51).

БО², част.

1. спонук. Уживається переважно при дієслівних формах наказового способу та інших, близьких їм значенням словах.

— Галю! Галю! послухай-бо, — промовив менший брат, — слухай-бо, мама принесла чоботи (Вовчок, І, 1955, 291);

— Дивіться. Дивіться-бо! — крикнув Колісник, упираючи очі на середню дівчину (Мирний, III, 1954, 272).

2. підсил. Уживається при питальних займенниках, прислівниках, дієсловах дійсного способу та ін. у знач. же (ж).

Іде та.. зупиняється раз у раз, наче його хто пита щохвилинки: "Чий ти парубок, чий парубок у чоботях, чий-бо ти?" (Вовчок, І, 1955, 292);

Багато радощів, але ж бо й праці! (Л. Укр., І, 1951, 441).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бо — бо 1 частка незмінювана словникова одиниця бо 2 сполучник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. бо — част. спонук., підсил. Вживається переважно при дієслівних формах наказового способу, при питальних займенниках, прислівниках, дієсловах тощо; пишеться через дефіс: іди-бо, послухай-бо, дивіться-бо, чий-бо ти.?(але іди ж бо). – Василино!... Літературне слововживання
  3. бо — сп., тому що, через те що, тим що, того що, бож; ж, же <н. він же боягуз>. Словник синонімів Караванського
  4. бо — I спол. Уживається звичайно на початку підрядного речення, а іноді – після першого слова підрядного речення в знач. тому що, через те що і т. ін. II част. 1》 спонук. Уживається перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бо — БО¹, спол. причиновий. Уживається звичайно на початку підрядного речення, а іноді – після першого слова підрядного речення в знач., близькому до тому що, через те що. Словник української мови у 20 томах
  6. бо — не то ж бо й що. Уживається для підтвердження чиєї-небудь думки, висловленої раніше. — Та, мабуть…— починає вагатися Христя,— це, мабуть, правда. Там таки (у брата) нам важко буде веселитися .. (Мар’яна:) Не то ж бо й що.— То можна до Килини. Фразеологічний словник української мови
  7. бо — БО спол. (указує на відношення причиновості, що пов'язують головне і підрядне речення, і вживається звичайно на початку підрядного речення, іноді після першого слова в підрядному реченні), ПОЗАЯ́К розм., ПОНЕ́ЖЕ заст. канц.; АДЖЕ́ (ужив. Словник синонімів української мови
  8. бо — Бо, бож, сп. Бож таки́ пра́вда бо, сп.-частка, пишемо окремо: скажі́ть бо; він бо Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. бо — Бо сз. 1) Потому что, ибо. Не завдавай серцю жалю, бо я в чужім краю. н. п. 2) Же. Чи ж бо я на світі одная? н. п. Годі бо! Та йди бо швидче! Кв. Словник української мови Грінченка