1. Словник української мови в 11 томах

бовть

БОВТЬ, виг.

1. Звуконаслідування, що означає сплеск води (або якоїсь іншої рідини).

Серед тієї темряви ясно й виразно розносилося: бовть! (Н.-Лев., II, 1956, 91);

"Бовть!" — сказав — вода, ковтнувши камінчик.., (Коцюб., II, 1955, 314).

2. розм. Уживається як присудок за знач. бо́втну́ти 3.

Бовть, мов козел у воду (Укр.. присл.., 1955, 254).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бовть — бовть вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. бовть — виг. 1》 Звуконаслідування, що означає сплеск води (або якоїсь іншої рідини). 2》 розм. Уживається як присудок за знач. бовтнути 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бовть — БОВТЬ, виг. 1. Звуконаслідування, що означає сплеск води або якоїсь іншої рідини. Серед тієї темряви ясно й виразно розносилося: бовть! (І. Нечуй-Левицький); “Бовть!” – сказала вода, ковтнувши камінчик (М. Коцюбинський). 2. розм. Словник української мови у 20 томах
  4. бовть — див. падати Словник синонімів Вусика
  5. бовть — Бовть! меж. 1) Бултыхъ! Бовть у воду! Чуб. II. 413. 2) Звукоподр. плеску воды. Словник української мови Грінченка