броня
БРОНЯ́, броні́, ж,
1. заст. Металевий одяг для захисту тулуба воїна.
Вже зібрався Олег віщий На вражу недолю, Їде конем білогривим По чистому полю. Блищить броня цареградська, Шелом аж палає (Рудан., Тв., 1956, 209);
Вони схилились у земнім поклоні Московським далям, рідній стороні, І, брязнувши кружальцями броні. Звелися рвучко й скочили на коні (Бажан, Роки, 1957. 230);
*У порівн. А кінь.. як намальований: шерсть на йому блищить, як броня (Стор., І, 1957, 94);
// Зброя.
У той день, як нам рушать, подарував він свого коня і роздав броню: кому шаблю, кому пістолі, кому гвинтівку (Стор., І, 1957, 178);
До броні! Настала година слушна За рідний край стать в обороні (Стар., Поет. тв., 1958, 39).
2. Захисне облицювання із сталевих плит на військових кораблях, поїздах, автомобілях і т. ін.
Вони бронепоїзди обшивали корабельною бронею (Кучер, Чорноморці, 1956, 144);
Де бронею танки в просторах гриміли, комбайни в житах попливуть (Сос., Вірші, 1954, 57);
// Броньовані бойові машини.
Вони чекали тієї хвилини, коли, сівши на броню, ринуться в прорив (Ю. Янов.. Мир, 1956, 202).
3. тільки бро́ня. Закріплення когось або чогось за ким-, чим-небудь; документ на це закріплення.
— Всю війну я провів у Казахстані.. З бронею в кишені просиджую штани у заводській лабораторії (Рибак, Час.., 1960. 144).
Значення в інших словниках
- броня — бро́ня іменник жіночого роду закріплення; документ про закріплення броня́ іменник жіночого роду захисна обшивка Орфографічний словник української мови
- броня — [брон’а] броун'і, ор. бронейу (захисна обшивка) Орфоепічний словник української мови
- броня — броні, ж. 1》 заст. Металевий одяг для воїна. || Зброя. 2》 Захисне облицювання із сталевих плит на військових кораблях, поїздах, автомобілях і т. ін. || Броньовані бойові машини. 3》 тільки броня. Закріплення когось або чогось за ким-, чим-небудь; документ на це закріплення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- броня — БРОНЯ́, і́, ж. 1. заст. Металевий одяг для захисту тіла воїна. Вже зібрався Олег віщий На вражу недолю, Їде конем білогривим По чистому полю. Блищить броня цареградська, Шелом аж палає (С. Словник української мови у 20 томах
- броня — І, ж. 1. Те, що уповільнює доступ інформації, її обробку. У тебе що, броня? Я тобі вже вп'яте повторюю! 2. Голова. Ну, в тебе і броня! Це найбільша шапка з усіх! Словник сучасного українського сленгу
- броня — ЗБРО́Я (знаряддя для нападу або оборони), ЗНА́РЯД діал., ОРУ́ЖЖЯ заст., БРО́НЯ́ заст., ПРИПА́С рідко. Усі жовніри, усі пани кинулись до зброї, вхопились за шаблі та рушниці (І. Нечуй-Левицький); У старовину люди вбивали списами й стрільбами.. Словник синонімів української мови
- броня — Броня, -ні ж. Оружіе, броня. Стор. МПр. 4. Хто тебе наділив конем і бронею? Стор. І. 75. Вивели йому коня в броні. Чуб. ІІІ. 296. до броні! Къ оружію! Словник української мови Грінченка