буржуйка
БУРЖУ́ЙКА, и, ж., розм.
1. Жін. до буржу́й.
— Буржуйка! — сказав з люттю в голосі столяр. — Хіба в неї совість чиста? Невинних людей посадила до в’язниці… (Шиян, Гроза.., 1956, 213).
2. Невелика залізна грубка.
І згадаєм не ліжко, не хату, не сад, А старі бліндажі.., І обтесаний стіл.., І залізну "буржуйку" (Мал., II, 1956, 142).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- буржуйка — буржу́йка 1 іменник жіночого роду, істота про жінку розм. буржу́йка 2 іменник жіночого роду залізна грубка розм. Орфографічний словник української мови
- буржуйка — -и, ж., розм. 1》 Жін. до буржуй. 2》 Невелика залізна грубка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- буржуйка — БУРЖУ́ЙКА², и, ж., розм. Невелика залізна грубка. Біля лежанки дошки обвуглені, тут стояла буржуйка у холодні зими (В. Дрозд); Ми самі їздили в ліс, рубали дрова, обігрівали буржуйками приміщення (із журн.). Словник української мови у 20 томах