1. Словник української мови в 11 томах

буслиха

БУСЛИ́ХА, и, ж. Самиця бусла.

Гніздо лаштує [бусол], буслиху кличе (Мал., І, 1956, 279).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буслиха — бусли́ха іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. буслиха — -и, ж. Самиця бусла. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. буслиха — БУСЛИ́ХА, и, ж. Самка бусла. Гніздо лаштує [бусол], буслиху кличе (А. Малишко). Словник української мови у 20 томах