1. Словник української мови в 11 томах

бушувати

БУШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. Бурхливо, навально виявляти якийсь рух, силу, переважно руйнівну.

І від бурі, що бушує, і від грому.. шум такий і грохот, що страшно і згадати!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 413);

Море бушує, і ревуть хвилі й лізуть на берег (Коцюб., II, 1955, 133);

В Японському морі бушує тайфун (Довж., Зач. Десна, 1957, 66);

*Образно. У грудях бушувало серце (Ле, Мої листи, 1945, 126);

Ціла буря бушувала в душі.. Сокола (Собко, Стадіон, 1954, 251).

2. Поводитися нестримано, виявляти гнів, роздратування; бешкетувати.

Отець Андрій підняв руку та йому [панові]: — Бушувати в моїй хаті не годиться (Вовчок, І, 1955, 88);

— Ви бушуєте, поки нема мого Антося, а хай-но приїде, то дасть він вам гарту! (Свидн., Люборацькі, 1955, 193);

Там [по селах] бушували загони монголів, рабуючи та мордуючи людей (Фр., VI, 1951, 58);

За столом, підігрітий хмелем, бушує Ларіон Денисенко (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 109).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бушувати — Нишпорити, шукати [I] Словник з творів Івана Франка
  2. бушувати — (бурхливо виявляти якусь силу, зокрема в природі) вирувати, бурхати, нуртувати, буяти, лютувати, підсип.: шаленіти, шаліти, сатаніти. Словник синонімів Полюги
  3. бушувати — бушува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. бушувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Бурхливо, навально виявляти якийсь рух, силу, перев. руйнівну. 2》 Поводитися нестримано, виявляти гнів, роздратування; бешкетувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бушувати — Бурхати, бурхнути, вибурхувати, вибурхати, збурхувати, збурхати, розбурхувати, розбурхати, буяти, вибуяти, збуяти, розбуяти, вирувати, завирувати, звировувати, звирувати, розвировувати, розвирувати, гримати, гримнути, загримати, вигримувати... Словник чужослів Павло Штепа
  6. бушувати — БУШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Бурхливо, навально виявляти яку-небудь дію, силу, перев. руйнівну. І від бурі, що бушує, і від грому .. шум такий і грохот, що страшно і згадати!.. (Г. Квітка-Основ'яненко); Море бушує, і ревуть хвилі, й лізуть на берег (М. Словник української мови у 20 томах
  7. бушувати — Ую, -уєш, недок. 1. Зухвало себе поводити: голосно говорити, розмахувати руками, заводити бійку. Не бушуй, а то менти припруться — спалять. 2. Шуміти, хвилюватись. Що ти бушуєш раніше часу: хай пройде час, все заспокоїться, тоді і вирішиш. Словник сучасного українського сленгу
  8. бушувати — див. вирувати Словник синонімів Вусика
  9. бушувати — БЕШКЕТУВА́ТИ (порушувати порядок, правила пристойності, супроводжуючи це галасом, сваркою, бійкою), ДЕБОШИ́РИТИ рідше, ДЕБОШУВА́ТИ рідко, ГАЛАБУ́РДИТИ діал.; БУШУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  10. бушувати — Бушувати, -шую, -єш гл. 1) Бушевать. Не буйнії вітри в темнім лузі бушували. Дума. 2) Оковывать (колеса). Бушовані колеса. Словник української мови Грінченка