бідкатися
БІ́ДКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.
1. Висловлювати жаль, скаржитися, жалітися, плакатися.
— Ой, доле моя проклята! — бідкався Іван, важко ступаючи під гору по .. каменюках (Фр., III, 1950, 134);
Але бідкатись не маю чого, бо тепер все-таки не така я безнадійна, як була зимою (Л. Укр., V, 1956, 57);
Варвара пригощала гостей та бідкалася, що.. хазяїна немає (Кучер, Чорноморці, 1956, 413);
Коваль бідкався, що заліза нема (Ряб., Жайворонки, 1957, 84).
2. з оруд. в. без прийм. і з прийм. над, за, про і т. ін. Бути стурбованим чим-небудь; журитися, сумувати.
— Оце, боже мій! де це вона загаялась?— бідкались баби (Н.-Лев., II, 1956, 335);
Там [у селі] чоловіки бідкаються своїм убожеством та лютими морозами (Мирний, II, 1954, 66);
— Ти не бідкайся за шапкою й кожухом, — співчутливо додав чорнявий, — у мене навіть шуба була… на позиції пропала (Скл., М. Щорс, 1938, 15).
3. без додатка і з род. в. з прийм. за, коло, біля. Дбати про кого-, що-небудь; клопотатися, піклуватися.
Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі. Ніколи зараз і діточками втішатись… (Вовчок, І, 1955, 273);
Її взяла злість, що всім байдуже про те лихо, а їй самій прийшлось бідкатись за всіх (Н.-Лев., III, 1956, 64);
Баба Горлиця сіла край ліжка, сумно і приязно глянула на Марину, й Марині здалося, що це її рідна мати бідкається біля хворої дочки (Дмит., Наречена, 1959, 234).
4. рідко. Жити в бідності, бідувати.
— Матері буду усього постачати, чого забажа. Нехай, коли досі бідкалась, .. у розкоші поживе (Кв.-Осн., II, 1956, 408);
Час іде, минається; ми ждемо собі кращого, бідкаємось, страхаємось (Вовчок, І, 1955, 206).
Значення в інших словниках
- бідкатися — бі́дкатися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- бідкатися — Нарікати, жалітися, скаржитися, плекатися, поплакатися, бідкуватися, співати Лазаря; (за кого) турбуватися, клопотатися, піклуватися. Словник синонімів Караванського
- бідкатися — [б’ідкатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
- бідкатися — -аюся, -аєшся, недок. 1》 Висловлювати жаль, скаржитися, жалітися, плакатися. 2》 з оруд. в. без прийм. і з прийм. над, за, про і т. ін. Бути стурбованим чим-небудь; журитися, сумувати. 3》 без додатка і з род. в. з прийм. за, коло, біля. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бідкатися — БІ́ДКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. 1. Висловлювати жаль, скаржитися, жалітися, плакатися. – Ой, доле моя проклята! – бідкався Іван, важко ступаючи під гору по .. каменюках (І. Словник української мови у 20 томах
- бідкатися — див. журитися; нарікати; хвилюватися Словник синонімів Вусика
- бідкатися — СКА́РЖИТИСЯ (висловлювати невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.), НАРІКА́ТИ, РЕ́МСТВУВАТИ, ЖАЛІ́ТИСЯ, БІ́ДКАТИСЯ, ПЛА́КАТИ підсил., СТОГНА́ТИ підсил., ПЛА́КАТИСЯ підсил. розм., СКИ́ГЛИТИ розм., СКІ́МЛИТИ розм. Словник синонімів української мови
- бідкатися — Бі́дкатися, -каюся, -каєшся чим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бідкатися — Бідкатися, -каюся, -єшся гл. 1) Бѣдствовать, горевать. Нехай, коли досі бідкались, нехай до старості у роскоші поживе. Кв. Бідкається тепер з волами в таку лиху годину. Черк. у. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатись. МВ. Словник української мови Грінченка