варений
ВА́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до варити.
[Чоловік (з возиком):] Правдивий чорний хліб! Мій винахід-виріб! Чотири рази печений, Чотири рази варений! (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 426);
— Такої каші ні в якому ресторані не покуштуєш, вона в кожусі варена! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 60).
ВАРЕ́НИЙ, а, е, прикм. Одержаний унаслідок варіння.
Майбородиха вийняла з груби тарілку з холодною вареною таранею (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 284);
Сніданок був простенький — варена картопля, смажена яєчня, гаряче молоко (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1960, 265);
Піп опустив руку з хрестом, пішов назад червоний, мов варений рак (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 270);
// у знач. ім. варена, ної, жін. Те саме, що варенуха.
Страви ж було усякої наварено, була ж горілка, була й варена (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 218);
У двір закликає [старий батько], Та вареною частує (Тарас Шевченко, I, 1951, 318);
Крамарі не встигали варити варену (Іван Ле, Наливайко, 1957, 77);
// у знач. ім. варене, ного, сер. Страва або різні страви, які готуються за допомогою кип’ятіння.
Гей до мене! Є у мене І варене і печене (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 287);
Почало з’являтися на столі.. і печене, і смажене, і варене, і парене (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 64).
Значення в інших словниках
- варений — ва́рений дієприкметник варе́ний прикметник Орфографічний словник української мови
- варений — I вар`ений-а, -е, прикм. Одержаний унаслідок варіння. || у знач. ім. варена, -ної, ж. Те саме, що варенуха. || у знач. ім. варене, -ного, с. Страва чи різні страви, що готуються за допомогою кип'ятіння. II в`арений-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до варити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- варений — ВАРЕ́НИЙ, а, е. Який зварився. Майбородиха вийняла з груби тарілку з холодною вареною таранею (І. Нечуй-Левицький); Мешканці експреса метушились, як сарана на озимині: все те вдихало емоції, айкало, ойкало... Словник української мови у 20 томах
- варений — А, -е. Стомлений, виснажений. Словник сучасного українського сленгу
- варений — (і) пече́не й варе́не. 1. зі сл. ки́дати, поки́нути і под. Все або взагалі будь-яка робота. Обидві сестри, тільки-но брат переступав поріг, кидали печене і варене і заклопотано квапились подати йому то свіжої води напитись та вмитись, то рушника (Б. Фразеологічний словник української мови
- варений — ВАРЕ́НИЙ (виготовлений унаслідок варіння), ВІДВАРНИ́Й. Положила (Маруся) курку варену, три в'язки бубликів, буханець (Г. Квітка-Основ'яненко); Відварна картопля. Словник синонімів української мови
- варений — Ва́рений, -на, -не; дієпр. варе́ний, -на, -не; прикм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- варений — Варений, -а, -е Вареный. Кидай печене й варене. Ном. № 10054. Який дідько печений, такий і варений. Ном. № 7971. Словник української мови Грінченка