1. Словник української мови в 11 томах

вежа

ВЕ́ЖА, і, ж.

1. Висока вузька споруда, що має висоту значно більшу за ширину і будується окремо або як складова частина фортеці, палацу і т. ін.

Вмер вожак їх найчільніший,.. Що рік в рік на наші вежі Налітав, як хижий птах (Фр., XIII, 1954, 358);

Бачить [жінка] — на їх полі прекрасний палац з трьома вежами (Калин, Закарп. казки, 1955, 77);

Москва!.. Красна площа… І вежі в зірках… Близькі ви і рідні радянській людині (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 67);

*У порівн. А гори Зімкнулись, як вежі тяжкі, навкруги (Гончар, IV, 1960, 14);

// Вишка для спостереження і передачі сигналів.

Де-не-де зводились вежі, на вершечках під дашками стояли вартові — зорять за хлібами (Десняк, Десну.., 1949, 263);

Сторожова вежа.

2. заст. В’язниця.

Не закутий у кайдани і не замкнений на вежі, без сторожі пробував у Баяровім наметі (Л. Укр., І, 1951, 396);

// Ув’язнення.

Вежу одсиджує (Сл. Гр.).

3. військ. Те саме, що ба́шта 2.

І він [танк] пішов в бої, атаки й стежі, Гуркочучи, землею трясучи, Б’ючи удень, стріляючи вночі з своїх гармат, націлених із вежі (Бажан, І, 1946, 126);

Дві [машини] звернули в провулки, щоб пронести свої кулеметні вежі по всіх закамарках (Трубл., І, 1955, 75).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вежа — вежа – башта – вишка Читачеві часом важко зорієнтуватися, де саме ставити кожен з іменників. Якщо глибше проаналізувати випадки, коли трапляються ці слова, то можна зробити висновок: вежа і башта виступають у значенні “складова частина фортеці... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. вежа — ве́жа іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. вежа — ВЕЖА – БАШТА – ВИШКА Вежа. 1. Висока вузька споруда, що має спеціальне призначення: спостережна вежа, телевізійна вежа, пожежна вежа, вавилонська вежа. Літературне слововживання
  4. вежа — див. БАШТА. Словник синонімів Караванського
  5. вежа — [вежа] -ж'і, ор. -жеийу Орфоепічний словник української мови
  6. вежа — Вышка — tower; derrick — *Tuerm – висока вузька споруда, що має спеціальне призначення: бурова вежа, пожежна вежа. Син. — башта: водонапірна башта, пожежна башта. Син. — вишка (зрідка). Гірничий енциклопедичний словник
  7. вежа — -і, ж. 1》 Вузька споруда, що заввишки значно більша, ніж завширшки; будується окремо або як складова частина фортеці, палацу і т. ін. || Вишка для спостереження і передачі сигналів. 2》 заст. В'язниця. 3》 військ. Те саме, що башта 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. вежа — ВЕ́ЖА, і, ж. 1. Висока вузька споруда круглої, чотиригранної або багатогранної форми, що будується окремо або як складова частина фортеці, палацу і т. ін. Бачить [жінка]: на їх полі прекрасний палац з трьома вежами (А. Словник української мови у 20 томах
  9. вежа — ве́жа шах. тура (ст)||вежівка Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. вежа — вежа, вѢжа башта, шатро; ми. вѢжѢ стан Словник застарілих та маловживаних слів
  11. вежа — I башта, дзвіниця, стражниця II див. укріплення Словник синонімів Вусика
  12. вежа — Висока будівля з малою площею основи (переважно квадратною або круглою), окремо стояча або пов'язана з ін. спорудами. Універсальний словник-енциклопедія
  13. вежа — БА́ШТА (висока вузька споруда, що будується окремо або як складова частина фортеці, палацу і т. ін.), ВЕ́ЖА. Розвиднялось. На магістратській башті — вартові і французький інженер-фортифікатор Боплан (О. Словник синонімів української мови
  14. вежа — Ве́жа, ве́жі, -жі, -жею; ве́жі, веж, ве́жам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. вежа — (давньорус. — будинок-повозка) 1. Переважно сторожова дерев'яна башта, яка в укріпленнях служила для спостереження і отримувала фортечний характер. Спочатку робилась пересувною і встановлювалась на колеса або полози. Архітектура і монументальне мистецтво
  16. вежа — Вежа, -жі ж. 1) Башня. Верх Бескида калинова там же стоїть вежа нова. Гол. І. 141. 2) Тюрьма, заключеніе. Вежу одсиджує. 3) Святочная, на праздникъ Пасхи, игра: пять или шесть мужчинъ становится вмѣстѣ, берясь другъ за друга руками... Словник української мови Грінченка