велемовний
ВЕЛЕМО́ВНИЙ, а, е.
1. Який багато говорить.
Виявилося, що стайничі тільки зараз почали годувати коней. — А звечора які були велемовні, — сказав начполіт, — треба уміти не тільки говорити, а й робити (Панч, В дорозі, 1959, 234).
2. З великою кількістю зайвих слів; багатослівний.
Буржуазна демократія є демократія пишних фраз, урочистих слів, велемовних обіцянок.. (Ленін, 30, 1951, 100).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- велемовний — велемо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- велемовний — Велеречивий, БАЛАКУЧИЙ. Словник синонімів Караванського
- велемовний — -а, -е. 1》 Який багато говорить, балакучий. 2》 З великою кількістю зайвих слів; багатослівний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- велемовний — ВЕЛЕМО́ВНИЙ, а, е. 1. Який багато говорить; балакучий. Виявилося, що стайничі тільки зараз почали годувати коней. – А звечора які були велемовні, – сказав начполіт, – треба уміти не тільки говорити, а й робити (П. Панч). Словник української мови у 20 томах
- велемовний — див. балакучий Словник синонімів Вусика
- велемовний — БАГАТОМО́ВНИЙ (який має звичку висловлюватися надто широко, докладно), БАГАТОСЛІ́ВНИЙ рідше, ВЕЛЕМО́ВНИЙ, ВЕЛЕРЕЧИ́ВИЙ заст., ірон., ШИРОКОМО́ВНИЙ рідше, ВЕЛИКОМО́ВНИЙ рідше. Словник синонімів української мови
- велемовний — Велемо́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)