велемовний
БАГАТОМО́ВНИЙ (який має звичку висловлюватися надто широко, докладно), БАГАТОСЛІ́ВНИЙ рідше, ВЕЛЕМО́ВНИЙ, ВЕЛЕРЕЧИ́ВИЙ заст., ірон., ШИРОКОМО́ВНИЙ рідше, ВЕЛИКОМО́ВНИЙ рідше. Він ніколи не був багатомовним з своєю жінкою і все життя відбивався упертим мовчанням від її їдкої лайки (О. Копиленко); Ми знали, що повинен і чого не повинен знати велемовний лікар (І. Кулик); Він гнівно спиняв надмірно велеречивих промовців (Н. Рибак). — Пор. балаку́чий.
БАГАТОСЛІ́ВНИЙ (про розповідь і т. ін. — який містить у собі багато зайвого), ВЕЛЕМО́ВНИЙ, ШИРОКОМО́ВНИЙ рідше, ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. Розмова не в'язалася, одначе теплою була і багатослівною (Д. Міщенко); Але ніщо — ні гордих маршів звуки, Ні велемовних тостів перегуки — Не скаже так про наших днів діла, Як прості й чесні роботящі руки (В. Бичко); В її просторікуватому оповіданні наче відгомін ішов із далеких.. часів (Ганна Барвінок). — Пор. 1. пишномо́вний.
Значення в інших словниках
- велемовний — велемо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- велемовний — Велеречивий, БАЛАКУЧИЙ. Словник синонімів Караванського
- велемовний — -а, -е. 1》 Який багато говорить, балакучий. 2》 З великою кількістю зайвих слів; багатослівний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- велемовний — ВЕЛЕМО́ВНИЙ, а, е. 1. Який багато говорить; балакучий. Виявилося, що стайничі тільки зараз почали годувати коней. – А звечора які були велемовні, – сказав начполіт, – треба уміти не тільки говорити, а й робити (П. Панч). Словник української мови у 20 томах
- велемовний — див. балакучий Словник синонімів Вусика
- велемовний — Велемо́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- велемовний — ВЕЛЕМО́ВНИЙ, а, е. 1. Який багато говорить. Виявилося, що стайничі тільки зараз почали годувати коней. — А звечора які були велемовні, — сказав начполіт, — треба уміти не тільки говорити, а й робити (Панч, В дорозі, 1959, 234). Словник української мови в 11 томах