вибухати
ВИ́БУХАТИ, аю, аєш і ВИ́БУХНУТИ, ну, неш, док., перех., розм. Раптом вимовити, викласти все одразу.
ВИБУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БУХНУТИ, ну, неш; мин. ч. ви́бухнув, нула, ло і рідше ви́бух, ла, ло; док.
1. Розриватися з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою (про вибухові речовини, спеціальні снаряди).
Незабаром і на валу, і біля рову почали вибухати бомби, а ядра з свистом котилися по землі, здіймаючи куряву (Кочура, Зол. грамота, 1960, 150);
Міна може вибухнути під кораблем раніше, ніж потрапити в трал (Ткач, Моряки, 1948, 124);
// Розширюватися внаслідок хімічної реакції за дуже короткий час з сильним звуком і великою руйнівною силою (про гази).
Властивість цієї породи — боронити штрек: на випадок, якби тут вибухнув гримучий газ, порода душить його (Кач., II, 1958, 99);
// Розриватися, розлітатися на частини від вибуху.
Один літак вибухнув високо — в небі, бо зенітний снаряд влучив йому, мабуть, у касети з бомбами (Кучер, Чорноморці, 1956, 70);
Котел міг вибухнути (Донч., І, 1956, 449);
// Раптово і з силою викидати з себе що-небудь; раптово вириватися.
Вони [вогняні гори] тихо жевріли, як купа іскристого золота, або вибухали червоним снопом полум’я (Коцюб., І, 1955, 354);
З гудка вибухнула пара — різко стрибнула вгору і рвонулася (Донч., І, 1956, 454).
2. перен. Раптово виникати, починатися з великою силою.
З боку Миколаєва наближаються червоні, в самому місті почали вибухати робітничі повстання (Гончар, Таврія.., 1957, 326);
Європейська війна, яку протягом десятиріч підготовляли уряди і буржуазні партії всіх країн, вибухнула (Ленін, 21, 1950, 11);
На ранок був день його народження. І тоді вибухла їх перша сутичка з матір’ю (Тулуб, Людолови, І, 1957, 154);
// Раптово й бурхливо виявлятися (про яку-небудь дію, почуття і т. ін.).
Дикий кашель вибухає з грудей Бальзака (Рибак, Помилка.., 1956, 299);
Наллялися вже були кров’ю жили Ясенові, ось-ось вибухне страшний його гнів (Крот., Сини.., 1948, 16);
// чим. Раптово і бурхливо починати плакати, сміятися і т. ін.
Тут вибухла Марійка нараз голосним плачем (Коб., II, 1956, 37);
Молодь вибухла реготом, заплескала в долоні (Воскр., Весна.., 1939, 17);
// Раптово розсердившись, нестримно виявляти свій гнів.
Підлеглі Самієва, які бачили в ньому лише сувору, з норовом людину, здатну часто вибухати, наче порох, тепер не пізнали б свого командира (Гончар, I, 1954, 14);
Я вибухну, якщо Валентин Модестович повторить зараз бодай соту частку того, що я почув од нього… (Шовк., Інженери, 1956, 204).
Значення в інших словниках
- вибухати — (про вибухові речовини) рватися, розриватися. Словник синонімів Полюги
- вибухати — ви́бухати дієслово доконаного виду розм. вибуха́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вибухати — I в`ибухати-аю, -аєш і вибухнути, -ну, -неш, док., перех., розм. Раптом вимовити, викласти все одразу. II вибух`ати-аю, -аєш, недок., вибухнути, -ну, -неш; мин. ч. вибухнув, -нула, -нуло і рідше вибух, -ла, -ло; док. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вибухати — ВИБУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БУХНУТИ, ну, неш; мин. ч. ви́бухнув, нула, ло, рідше ви́бух, ла, ло; док. 1. Розриватися з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою (про вибухові речовини, бомби, снаряди і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
- вибухати — (-аю, -аєш) недок.; жрм. Відчувати оргазм. <...> ітепер я вибухав просто в її рот, просто в неї, вже не просто стогнучи, а мало не горлаючи від задоволення, і ще, і ще, і ще... (Ю. Покальчук, Те, що на споді). Словник жарґонної лексики української мови
- вибухати — ВИБУХА́ТИ (про вибухові речовини, бомби, снаряди тощо — з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою розділятися на частини, осколки), РОЗРИВА́ТИСЯ, РВА́ТИСЯ, ЗРИВА́ТИСЯ рідше, ЛО́ПАТИСЯ розм. — Док. Словник синонімів української мови