1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вибухати

I в`ибухати-аю, -аєш і вибухнути, -ну, -неш, док., перех., розм.

Раптом вимовити, викласти все одразу.

II вибух`ати-аю, -аєш, недок., вибухнути, -ну, -неш; мин. ч. вибухнув, -нула, -нуло і рідше вибух, -ла, -ло; док.

1》 Розриватися з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою (про вибухові речовини).

|| Розширюватися внаслідок хімічної реакції за дуже короткий час із сильним звуком і великою руйнівною силою (про гази).

|| Розриватися, розлітатися на частини від вибуху.

|| Раптово та з силою викидати з себе що-небудь; раптово вириватися.

2》 перен. Раптово виникати, починатися з великою силою.

|| Раптово й бурхливо виявлятися (про яку-небудь дію, почуття і т. ін.).

|| чим. Раптово і бурхливо починати плакати, сміятися і т. ін.

|| Раптово розсердившись, нестримно виявляти свій гнів.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибухати — (про вибухові речовини) рватися, розриватися. Словник синонімів Полюги
  2. вибухати — ви́бухати дієслово доконаного виду розм. вибуха́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. вибухати — ВИБУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БУХНУТИ, ну, неш; мин. ч. ви́бухнув, нула, ло, рідше ви́бух, ла, ло; док. 1. Розриватися з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою (про вибухові речовини, бомби, снаряди і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
  4. вибухати — (-аю, -аєш) недок.; жрм. Відчувати оргазм. <...> ітепер я вибухав просто в її рот, просто в неї, вже не просто стогнучи, а мало не горлаючи від задоволення, і ще, і ще, і ще... (Ю. Покальчук, Те, що на споді). Словник жарґонної лексики української мови
  5. вибухати — ВИБУХА́ТИ (про вибухові речовини, бомби, снаряди тощо — з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою розділятися на частини, осколки), РОЗРИВА́ТИСЯ, РВА́ТИСЯ, ЗРИВА́ТИСЯ рідше, ЛО́ПАТИСЯ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  6. вибухати — ВИ́БУХАТИ, аю, аєш і ВИ́БУХНУТИ, ну, неш, док., перех., розм. Раптом вимовити, викласти все одразу. ВИБУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БУХНУТИ, ну, неш; мин. ч. ви́бухнув, нула, ло і рідше ви́бух, ла, ло; док. Словник української мови в 11 томах