вибухати

ВИБУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БУХНУТИ, ну, неш; мин. ч. ви́бухнув, нула, ло, рідше ви́бух, ла, ло; док.

1. Розриватися з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою (про вибухові речовини, бомби, снаряди і т. ін.).

Незабаром і на валу, і біля рову почали вибухати бомби, а ядра з свистом котилися по землі, здіймаючи куряву (П. Кочура);

І як тільки снаряди та міни стали вибухати позаду, Калинка побіг до кулемета (А. Дімаров);

// Розширюватися внаслідок хімічної реакції за дуже короткий час із сильним звуком і великою руйнівною силою (про гази).

Якщо хлорат калію і червоний фосфор ретельно висушені, то “суміш Армстронга” гучно вибухає навіть від легенького натискування (з наук.-попул. літ.);

Безумовно, це не був копальневий газ, бо він не горів і не вибухав од вогню карбідок, що стояли на камені (В. Владко);

Природний газ поволі горить у паяльниках домашніх кухонних плит, оскільки кисень повільно потрапляє в зону горіння шляхом дифузії. Проте якщо природний газ перемішати з повітрям, він вибухне від невеликої іскри (з наук.-попул. літ.);

// Розриватися, розлітатися на частини від вибуху.

Котел міг вибухнути (О. Донченко);

Один літак вибухнув високо – в небі, бо зенітний снаряд влучив йому, мабуть, у касети з бомбами (В. Кучер);

// Раптово і з силою викидати з себе що-небудь; раптово вириватися.

Вони [вогняні гори] тихо жевріли, як купа іскристого золота, або вибухали червоним снопом полум'я (М. Коцюбинський);

З гудка вибухнула пара – різко стрибнула вгору і рвонулася (О. Донченко).

2. перен. Раптово виникати, починатися з великою силою.

З боку Миколаєва наближаються червоні, в самому місті почали вибухати робітничі повстання (О. Гончар);

Ми аж до фатальної години не вірили, що війна вибухне (Б. Олійник);

На ранок був день його народження. І тоді вибухла їх перша сутичка з матір'ю (З. Тулуб);

// Раптово й бурхливо виявлятися (про яку-небудь дію, почуття і т. ін.).

Дикий кашель вибухає з грудей Бальзака (Н. Рибак);

Наллялися вже були кров'ю жили Ясенові, ось-ось вибухне страшний його гнів (Є. Кротевич);

// чим. Раптово і бурхливо починати плакати, сміятися і т. ін.

Тут вибухла Марійка нараз голосним плачем (О. Кобилянська);

Збори вибухнули реготом (М. Стельмах);

// Раптово розсердившись, нестримно виявляти свій гнів.

Підлеглі Самієва, які бачили в ньому лише сувору, з норовом людину, здатну часто вибухати, наче порох, тепер не пізнали б свого командира (О. Гончар);

Я вибухну, якщо Валентин Модестович повторить зараз бодай соту частку того, що я почув од нього... (Ю. Шовкопляс).