вигадка
ВИ́ГАДКА, и, ж.
1. Те, що вигадане в результаті міркувань, роздумувань; рішення щодо якоїсь дії.
Він [Яків] любив усе по-своєму робити й за свої вигадки чіплявся так, як п’явка (Григ., Вибр., 1959, 137);
Вся несподіванка полягала в тому, що підпільники організували удаване кінознімання, щоб ближче підібратися до табору. Ця неймовірна вигадка настільки ошелешила німецькі голови, що вони сліпо всьому повірили… (Ю. Янов., II, 1954, 31);
// Те, що створене, винайдене.
Хлопець працював з піднесенням, яке гострою радістю пронизувало груди. Бачив, що його проста вигадка вдвічі прискорює роботу (Донч., Шахта.., 1949, 123).
2. Здатність вигадувати, винаходити.
Вигадка — свідок могутності людського розуму (Трубл., І, 1955, 78);
Засох і зачерствів під пером деяких поетів "газетний" вірш, — а його можна було б.. робити з тією невичерпною вигадкою, гостротою і дотепністю, з якою робив його Маяковський (Про багатство л-ри, 1959, 98).
3. Те, що створене в уяві, чого немає і не було в дійсності.
[Андромаха:] Ти наче п’яна, помішала в купу і правду й вигадку (Л. Укр., II, 1951, 263);
Я зненавидів вигадку про бога: Вона людей тримала в кабалі (Павл., Бистрина, 1959, 18).
4. Примхливе бажання, надумана потреба.
Оранка без худоби нам здавалася незбагненною вигадкою (Ковінька, Кутя.., 1960, 30);
// Витівка, придумана для розваги.
Все село тішилося моїми вигадками, всі хлопці й дівчата носили прізвища, що я їх бувало надаю (Мирний, III, 1954, 162);
Парубкам подобалась ся вигадка; от вони підняли того хорта на дрючок та й понесли. Підійшовши тихенько до Павлусевої хати, розмахали хорта та й шпурнули в вікно (Стор., І, 1957, 60).
Значення в інших словниках
- вигадка — (те, що придумано) вимисел, видумка, фантазія, фантастика, небувальщина, розм. байка, зневажл. мн. брехні, побрехеньки. Словник синонімів Полюги
- вигадка — ви́гадка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- вигадка — Вигад, жм. мудрація, зап. вимисел, пор. ВИНАХІД; (нереальність) неправда, фантазія, обр. на вербі груші; (парубоцька) витівка; (дія) вигадування. Словник синонімів Караванського
- вигадка — [вигадка] -дкие, д. і м. -адз'ц'і, р. мн. -док Орфоепічний словник української мови
- вигадка — -и, ж. 1》 Те, що вигадане внаслідок міркувань, роздумувань; рішення щодо якоїсь дії. || Те, що створене, винайдене. 2》 Здатність вигадувати, винаходити. 3》 Те, що створене в уяві, чого немає і не було в дійсності. 4》 Примхливе бажання, надумана потреба. || Витівка, придумана для розваги. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вигадка — ВИ́ГАДКА, и, ж. 1. Те, що вигадане в результаті міркувань, роздумувань; рішення щодо якоїсь дії. Він [Яків] любив усе по-своєму робити й за свої вигадки чіплявся так, як п'явка (Грицько Григоренко); Вся несподіванка полягала в тому... Словник української мови у 20 томах
- вигадка — I байка (байки), брехня, вигад, вимисел, вимрійка, домисел, казка, казна-що, казочка, легенда, міф, міфологія (ірон.), небилиця, небувалиця, обман, плітка, побрехенька, слава (погана), словоблуд, словоблуддя, хараман, химерія Фразеологічні синоніми... Словник синонімів Вусика
- вигадка — метки́й на ви́гадки (на ви́тівки). Вигадливий, кмітливий і т.ін. Меткі на вигадки дівчата заводили пісень, що мутили душу Нестерові (К. Гордієнко); Кирило меткий на витівки (О. Копиленко). Фразеологічний словник української мови
- вигадка — ВИ́ГАДКА (те, що створене в уяві, чого немає й не було в дійсності), ВИ́ДУМКА, ВИ́ГАД рідше, ВИ́МИСЕЛ, ВИ́ТІВКА, ФАНТА́ЗІЯ, ФАНТА́СТИКА, НЕБИЛИ́ЦЯ, НЕБУВА́ЛЬЩИНА, МУДРУВА́ННЯ, КОНЦЕ́ПТ зах., ПРИГА́ДКА рідко, ФАНТАСМАГО́РІЯ рідко, БА́ЙКА розм., БРЕ́ХНІ мн. Словник синонімів української мови
- вигадка — Ви́гадка, -дки, -дці; -гадки́, -до́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вигадка — Ви́гадка, -ки ж. 1) Выдумка. Пішла голота на вигадки. Ном. № 14265. 2) Выдумка, капризъ, прихоть. Коли скінчиш ти вигадки химерні і нам даси до тебе говорити. К. Іов. 39. ум. ви́гадочка. А за молодого віку, славлють, вигадочки були чималі і в неї. МВ. (О. 1862. III. 34). Словник української мови Грінченка