вигадка

ви́гадка

-и, ж.

1》 Те, що вигадане внаслідок міркувань, роздумувань; рішення щодо якоїсь дії.

|| Те, що створене, винайдене.

2》 Здатність вигадувати, винаходити.

3》 Те, що створене в уяві, чого немає і не було в дійсності.

4》 Примхливе бажання, надумана потреба.

|| Витівка, придумана для розваги.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

вигадка — (те, що придумано) вимисел, видумка, фантазія, фантастика, небувальщина, розм. байка, зневажл. мн. брехні, побрехеньки. Словник синонімів Полюги
вигадка — ви́гадка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
вигадка — Вигад, жм. мудрація, зап. вимисел, пор. ВИНАХІД; (нереальність) неправда, фантазія, обр. на вербі груші; (парубоцька) витівка; (дія) вигадування. Словник синонімів Караванського
вигадка — [вигадка] -дкие, д. і м. -адз'ц'і, р. мн. -док Орфоепічний словник української мови
вигадка — ВИ́ГАДКА, и, ж. 1. Те, що вигадане в результаті міркувань, роздумувань; рішення щодо якоїсь дії. Він [Яків] любив усе по-своєму робити й за свої вигадки чіплявся так, як п'явка (Грицько Григоренко); Вся несподіванка полягала в тому... Словник української мови у 20 томах
вигадка — I байка (байки), брехня, вигад, вимисел, вимрійка, домисел, казка, казна-що, казочка, легенда, міф, міфологія (ірон.), небилиця, небувалиця, обман, плітка, побрехенька, слава (погана), словоблуд, словоблуддя, хараман, химерія Фразеологічні синоніми... Словник синонімів Вусика
вигадка — метки́й на ви́гадки (на ви́тівки). Вигадливий, кмітливий і т.ін. Меткі на вигадки дівчата заводили пісень, що мутили душу Нестерові (К. Гордієнко); Кирило меткий на витівки (О. Копиленко). Фразеологічний словник української мови
вигадка — ВИ́ГАДКА (те, що створене в уяві, чого немає й не було в дійсності), ВИ́ДУМКА, ВИ́ГАД рідше, ВИ́МИСЕЛ, ВИ́ТІВКА, ФАНТА́ЗІЯ, ФАНТА́СТИКА, НЕБИЛИ́ЦЯ, НЕБУВА́ЛЬЩИНА, МУДРУВА́ННЯ, КОНЦЕ́ПТ зах., ПРИГА́ДКА рідко, ФАНТАСМАГО́РІЯ рідко, БА́ЙКА розм., БРЕ́ХНІ мн. Словник синонімів української мови
вигадка — Ви́гадка, -дки, -дці; -гадки́, -до́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
вигадка — ВИ́ГАДКА, и, ж. 1. Те, що вигадане в результаті міркувань, роздумувань; рішення щодо якоїсь дії. Він [Яків] любив усе по-своєму робити й за свої вигадки чіплявся так, як п’явка (Григ., Вибр. Словник української мови в 11 томах
вигадка — Ви́гадка, -ки ж. 1) Выдумка. Пішла голота на вигадки. Ном. № 14265. 2) Выдумка, капризъ, прихоть. Коли скінчиш ти вигадки химерні і нам даси до тебе говорити. К. Іов. 39. ум. ви́гадочка. А за молодого віку, славлють, вигадочки були чималі і в неї. МВ. (О. 1862. III. 34). Словник української мови Грінченка