вигадка

ВИ́ГАДКА, и, ж.

1. Те, що вигадане в результаті міркувань, роздумувань; рішення щодо якоїсь дії.

Він [Яків] любив усе по-своєму робити й за свої вигадки чіплявся так, як п'явка (Грицько Григоренко);

Вся несподіванка полягала в тому, що підпільники організували удаване кінознімання, щоб ближче підібратися до табору. Ця неймовірна вигадка настільки ошелешила німецькі голови, що вони сліпо всьому повірили... (Ю. Яновський);

// Те, що створене, винайдене.

Хлопець працював з піднесенням, яке гострою радістю пронизувало груди. Бачив, що його проста вигадка вдвічі прискорює роботу (О. Донченко).

2. Здатність вигадувати, винаходити.

Вигадка – свідок могутності людського розуму (М. Трублаїні);

Завдяки домислу та вигадці незрозумілі природні явища й суспільні події переводяться в легендах у ранг зрозумілих (з наук. літ.).

3. Те, що створене в уяві, чого немає і не було насправді.

[Андромаха:] Ти наче п'яна, помішала в купу і правду, й вигадку (Леся Українка);

От і кажіть, що сни – бабські вигадки і не віщують правди (В. Винниченко);

Сказати [дитині], що казка – вигадка, брехня, небувалість? Зруйнувати світ дитячої мрії? (О. Бердник).

4. Примхливе бажання, надумана потреба.

Оранка без худоби нам здавалася незбагненною вигадкою (О. Ковінька);

Мода – вигадка міста (О. Воропай);

// Витівка, придумана для розваги.

Парубкам подобалась ся вигадка; от вони підняли того хорта на дрючок та й понесли (О. Стороженко);

Все село тішилося моїми вигадками, всі хлопці й дівчата носили прізвища, що я їх, бувало, надаю (Панас Мирний);

Петро лежав мовчки горілиць і байдужно слухав усі вигадки Корецького й Шипила (С. Черкасенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигадка — (те, що придумано) вимисел, видумка, фантазія, фантастика, небувальщина, розм. байка, зневажл. мн. брехні, побрехеньки. Словник синонімів Полюги
  2. вигадка — ви́гадка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. вигадка — Вигад, жм. мудрація, зап. вимисел, пор. ВИНАХІД; (нереальність) неправда, фантазія, обр. на вербі груші; (парубоцька) витівка; (дія) вигадування. Словник синонімів Караванського
  4. вигадка — [вигадка] -дкие, д. і м. -адз'ц'і, р. мн. -док Орфоепічний словник української мови
  5. вигадка — -и, ж. 1》 Те, що вигадане внаслідок міркувань, роздумувань; рішення щодо якоїсь дії. || Те, що створене, винайдене. 2》 Здатність вигадувати, винаходити. 3》 Те, що створене в уяві, чого немає і не було в дійсності. 4》 Примхливе бажання, надумана потреба. || Витівка, придумана для розваги. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вигадка — I байка (байки), брехня, вигад, вимисел, вимрійка, домисел, казка, казна-що, казочка, легенда, міф, міфологія (ірон.), небилиця, небувалиця, обман, плітка, побрехенька, слава (погана), словоблуд, словоблуддя, хараман, химерія Фразеологічні синоніми... Словник синонімів Вусика
  7. вигадка — метки́й на ви́гадки (на ви́тівки). Вигадливий, кмітливий і т.ін. Меткі на вигадки дівчата заводили пісень, що мутили душу Нестерові (К. Гордієнко); Кирило меткий на витівки (О. Копиленко). Фразеологічний словник української мови
  8. вигадка — ВИ́ГАДКА (те, що створене в уяві, чого немає й не було в дійсності), ВИ́ДУМКА, ВИ́ГАД рідше, ВИ́МИСЕЛ, ВИ́ТІВКА, ФАНТА́ЗІЯ, ФАНТА́СТИКА, НЕБИЛИ́ЦЯ, НЕБУВА́ЛЬЩИНА, МУДРУВА́ННЯ, КОНЦЕ́ПТ зах., ПРИГА́ДКА рідко, ФАНТАСМАГО́РІЯ рідко, БА́ЙКА розм., БРЕ́ХНІ мн. Словник синонімів української мови
  9. вигадка — Ви́гадка, -дки, -дці; -гадки́, -до́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. вигадка — ВИ́ГАДКА, и, ж. 1. Те, що вигадане в результаті міркувань, роздумувань; рішення щодо якоїсь дії. Він [Яків] любив усе по-своєму робити й за свої вигадки чіплявся так, як п’явка (Григ., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  11. вигадка — Ви́гадка, -ки ж. 1) Выдумка. Пішла голота на вигадки. Ном. № 14265. 2) Выдумка, капризъ, прихоть. Коли скінчиш ти вигадки химерні і нам даси до тебе говорити. К. Іов. 39. ум. ви́гадочка. А за молодого віку, славлють, вигадочки були чималі і в неї. МВ. (О. 1862. III. 34). Словник української мови Грінченка