вигадниця
ВИГА́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до вига́дник.
Тут ланкову свою Ланка на руки хапає, з співами й гуками Вгору її підкидає: — Ой, ти ж вигадниця наша! Найстарша сестриця! (Вирган, Квіт. береги, 1950, 161).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вигадниця — вига́дниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вигадниця — -і. Жін. до вигадник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вигадниця — ВИГА́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до вига́дник. Тут ланкову свою Ланка на руки хапає, з співами й гуками Вгору її підкидає: – Ой ти ж, вигадниця наша! Найстарша сестриця! (І. Вирган). Словник української мови у 20 томах
- вигадниця — Вигадниця, -ці ж. Выдумщица. Желех. Словник української мови Грінченка