1. Словник української мови в 11 томах

вигукувати

ВИГУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГУКНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Голосно викрикувати слово, фразу, видавати звук, що передає певне почуття.

Громада не розходилась цілий день: вигукувала та викрикувала аж до самого вечора… (Мирний, II, 1954, 197);

Вночі він спав тривожно, щось вигукував, стогнав (Мик., II, 1957, 184);

Галя вигукнула: — Мамо! Ярмарок, ярмарок! О, ходім, мамочко, ой, ходім, сердечко, хутчій у ярмарок! (Вовчок, І, 1955, 303);

Микола з своїми товаришами прибіг у порт і від здивування тільки вигукнув: — Ого! (Панч, II, 1956, 527).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигукувати — (дуже голосно вимовляти якісь слова, фрази) викрикувати, гукати. Словник синонімів Полюги
  2. вигукувати — вигу́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. вигукувати — [виегукуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
  4. вигукувати — -ую, -уєш, недок., вигукнути, -ну, -неш, док., перех. і неперех. Голосно викрикувати слово, фразу, видавати звук, що передає певне почуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вигукувати — ВИГУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГУКНУТИ, ну, неш, док., що і без прям. дод. Голосно викрикувати слово, фразу, видавати звук, що передає певне почуття, емоцію. Громада не розходилась цілий день: вигукувала та викрикувала аж до самого вечора... Словник української мови у 20 томах
  6. вигукувати — див. кричати Словник синонімів Вусика
  7. вигукувати — ВИГУ́КУВАТИ (дуже голосно раз у раз, час від часу вимовляти слово, фразу, видавати звук, що передає певне почуття), ГУКА́ТИ, ВИКРИ́КУВАТИ, ПОКРИ́КУВАТИ, ПОКЛИКА́ТИ, ПОКЛИ́КУВАТИ, ПОГУ́КУВАТИ, НАГУ́КУВАТИ, ВИКЛИКА́ТИ, ОКРИ́КУВАТИ рідше, ОКРИКА́ТИ рідше... Словник синонімів української мови
  8. вигукувати — Вигу́кувати, -кую, -куєш; ви́гукнути, -кну, -кнеш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. вигукувати — Вигукувати, -кую, -єш сов. в. вигукнути, -ну, -неш, гл. Выкрикивать, выкрикнуть, вскрикнуть. Ідуть вози із-за гори вискрипуючи, а за ними чумаченьки вигукуючи. Рудч. Чп. 48. Словник української мови Грінченка