вигул
ВИ́ГУЛ, у, ч., с. г.
1. Обнесене огорожею місце під відкритим небом, призначене для перебування худоби, птиці.
Через село протікає невелика річка, а на її берегах є дуже добрі вигули для гусей (Колг. Укр., 2, 1959, 36).
2. Дія і стан за знач. вигу́люватися 1.
Навесні поставили на вигул і відгодівлю 228 бичків і вибракування телиць (Колг. Укр., 11, 1961, 25).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вигул — ви́гул 1 іменник чоловічого роду місце для худоби ви́гул 2 іменник чоловічого роду від: вигу́люватися Орфографічний словник української мови
- вигул — -у, ч., с. г. 1》 Обнесене огорожею місце просто неба, призначене для перебування худоби, птиці. 2》 Дія і стан за знач. вигулюватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вигул — ВИ́ГУЛ, у, ч. 1. с. г. Дія за знач. вигу́люватися 1. Велике значення для вирощування овець і кіз у підсобних господарствах населення має літній вигул худоби на природних кормових культурах – конюшині, пирію (з навч. літ.). 2. с. Словник української мови у 20 томах